Спогади
матрасника

Вкрали ровер

 Але я його повернув.

А все почалось з кампотів… Вирішили ми закрутити пару банок вишневого кампоту. Старий ключ для закрутки зламався чи то від старості, чи то я такий сильний. Поїхав я на базар щоб придбати новий ключик. Приїхав я на привокзальний ринок, на вул. Горської. На тротуарі тьотя торгувала потрібними мені речима. Я спер роверика до бордюра, відійшов на метр і почав купувати те, що мені потрібно. Продавщиця, якось дуже швидко віддала мені здачу і ключ. Я розвертаюсь, а велосипеда немає.

Гамір, купа людей, очі починають бігати по атовпу в пошуках рідного ровера. Бачу урода в синій футболці і кєпці, метрів 20 від мене який веде ровер і вже сідає, щоб їхати. Я так швидко давно вже не бігав. Перша думка запустити металевий, кілограмовий ключ в кєпку тій гниді. Але цього я не зробив. Догнав я його, і тупо виштовхнув з ровера, він не хотів з самого початку віддавати, але і не дуже пручався. Розказував щось, що це його ровер, і шо йому його продали. Але мої крики і розмахи ключем його мабуть деморалізували і він віддав мого роверика. Чувак явно алкаш або наркоман, до 23 років. Був з ним його друг яки тільки з боку казав, "та віддай ти його". Я забрав ровер і пішов звідти.

Я багато разів моделював таку ситуацію, і завжди думав як буду жорстоко бити всім, що попаде під руку, ту гниду яка спробувала вкрасти мого ровера. Але опинившись в такій ситуації, чи то інстинкт самозбереження, чи що, але в мене там була одна мета, забрати своє і забратись звідти.

Що з того я навчився. По-перше, в самий здається безпечний момент, може статись таке. Людина яка потягнула мого ровера, не володіла ознаками інтелекту на своєму обличчі. Очевидно що він би продав його гривень за 100-200 якомусь вуйкові, а бабло би просадив на дозу та гральні автомати. Завжди будьте уважними. По-друге, завжди коли паркуєте ровер вмикайте найважчу передачу, це дасть вам кілька секунд, які можуть бути вирішальними.

Так що будьмо уважні.