Прага
Світлини день 1
Світлини день 2
Intro
Як дехто може знати, ми вже давно хотіли і пробували поїхати в таку близьку і одночасно далеку Європу. З одного боку це просто плати гроші і ти вже учасник автобусного туру від турфірми, але нас такий варіант не цікавить абсолютно, бо в такому випадку ти як в клітці, куди тебе везуть, там і дивишся. В березні нам вийшло доторкнутись до того синього прапору з зірочками і відвідати свіжо європейську мадярщину. Але нам хтілось більше. Наша двотижнева відпустка влітку поділилась на дві частини, очікування візи, і подорож до Росії , якою ми до речі дуже задоволені. Візи ми отримали тоді, але не все так просто, оскільки є ще робота, де відпуску вибити не завжди просто. І ось надходив час закінчення візи, 6 вересня, потрібно їхати. Нічого не ясно до останнього дня. В пятницю перемовини з начальством, і я отримую той тиждень свободи, а вже в суботу я купую квитки Львів – Краків. А тепер по порядку…
Їдемо?
Почнемо трішки з цікавих фактів.
А чи знаєте ви що у цілому великому Львові, квиток на потяг, який перетинає західний кордон, можна купити лише в одній касі головного вокзалу (каси в центрі міста такими квитками не спекулюють), яка ще й до того щастя має переви на обід з 14:00 до 15:00 і ще якусь вночі. Досвідчена ж людина в такому випадку піде до чергового по залу, скаже своє гнівне фе, а потім піде в сервіс-центр, або зал підвищеного комфорту, про який мало хто знає і вхід в який є з перону №1. Там, до речі, є чудовий макет залізниці, котрий за 50 копійок порадує вас чудовими звуками миготінням лампочок і рухом копії якогось гламурного потягу. Так ось в цьому залі можна придбати будь який квиток, але касири, я чомусь впевнений що не законно, вимагають оплатити вхід у зал очікування, який коштує 5 грн. Роблять вони це вочевидь для того, щоб було чим звітувати про потрібність такого залу, в якому реально людей ніколи нема, але думаю зарплати касирів там по більші. Я чемно оплатив перебування, оскільки немав часу виясняти стосунки, знизу стояв не пристібнутий ровер. Один квиток до Кракова коштував 400 грн.
Зібрались, і в 23:59, потяг який складається з 3-ох СВ вагонів рушив по напрямку на західний кордон. СВ вагони то дуже гламурна річ, провідник в такому вагоні сама ввічливість, контингент у вагоні сама інтелігенція. Але ми не змогли відчути того всього кайфу, оскільки їхати 6 з половиною годин, і в проміжку з 1 до 2:30 години ночі, вас турбують митними контролями. Хоча навіть митники в такому потязі душки ))), перевіряють лише документи, і бажають щасливої дороги.
Здоровий, але короткий сон, і ось ми вже стоїмо на пероні бомжуватого вокзалу Кракув гловний. Йдемо взнати за потяги далі і вартості квитків на них. Зразу скажу, що цю подорож я майже не планував, тому що за останні 3 місяці, я планував поїздку туди двічі і кожен раз щось зривалось. Цього разу подумав, як буде так буде.
Квитки були, і найближчий потяг був за півтори години. Потяги Євросіті дорогі, швидкі, комфортабельні. Вирішили забити на гроші, ми ж у відпустці, і взяли два квитка на потяг ЕС 108 до матері міст європейських Праги. Важливий момент в тому, що перед нами, в черзі, був дядько, російськомовний, який не мав злотих, а тільки єври і гривні. Він квитка придбати не зміг, і думаю кукав на тому вокзалі години до 9. Європа, територія ліберальна, тому більшість людей вночі і зранку відпочивають, в тому числі і касири обмінників. В такому випадку в нагоді стає картка, ну і гроші які лежать на тому картковому рахунку.
Так як був час, то ми вирішили збігати на одне дуже символічне для нас місце. Два роки тому, приблизно в тих самих числах ми їздили до Кракова, і тут на площі ринок, я зробив пропозицію моїй коханій. От ми вирішили і збігати на площу ринок, відчути як воно.
На вулиці людей майже не було, окрім поодиноких компаній, які судячи зі всього, тут ще з вечора. Також було кілька панянок, які просто не можуть бути ніким іншими як панянками неважкої поведінки.
Так приємно, прийти на пусту площу ринок. Коли ми тут були то по площі ходили табуни туристів, а зараз тихо, свіжо, і навіть мелодія труби з башти звучить по інакшому. Згадали як це було, відчули як було приємно. Біжимо назад, на вокзал, знаходимо свій потяг, свій вагон, свої місця, всідаємось і… починаємо снідати, до відправлення ще хвилин 15. Зразу розвіялись сумніви, чи варто було брати термос з чаєм. Тіко я доїв другу канапку, як загудів кондиціонер, і стовби за вікном почали рухатись. Попереду 7 годин європейських залізних доріг.
Dobrý den, paní Praze
Майже всю дорогу ми їхали двоє в купе, хоча потяг був досить повний, лише на годину вже перед само Прагою підсів хлопчина. Ну про потяг я розказувати не буду, скажу тільки що потяг кльовий. Трішки дрімали, трішки їли, і бачу що ми вже в місті Богумін. Останнє польське місто, далі буде Чехія. Звичайно навіть натяків на кордон не було. Наступна зупинка чеське місто Острава. Це третє за розмірами місто в Чехії. Кажуть тут є дуже велика софтверна компанія і навіть багато поляків добираються сюди щодня з Кракова. Їхали від Богуміна до Острави хвилин 10.
Так ми їхали, і нарешті друга година дня і ми чуємо оголошення, "Заставка, Прага главні надражі", тоді ми ше толком не розуміли що це значить, але слова "Прага главні" дали зрозуміти нашим дупам що тре вставати, і йти на зустріч пригодам. Тішуся що пригод наші дупи не знайшли, але позитивні емоції вже від того що ми стоїмо на пероні головного залізничного вокзалу Праги нас переповнювали. Дістаю мапу яку я колись взяв в хостелі в Будапешті , і беремо курс до Карлового мосту. З перших кроків розуміємо, що це місто просто чудове. А мій пояс та плечі розуміють що підвіска свіжо купленого наплічника не натюнена під мої анатомічно-ергономічні обриси. Тюнаю на ходу, але ввечері все рівно аукнулось.
В першу чергу я був вражений, тим що вулички у Празі вузьки і майже завжди криві. Це настільки гарно і таємничо, ти рідко бачиш що буде далі 30 метрів, і завжди цікаво а що там, і так і коритить повернути туди і туди і туди, і всюди щось різне. Одним словом Прага місто-сюрприз.
Карловий міст наразі на реставрації, але це не надто нам заважало. Коли ми вийшли на міст і побачили панораму Влтави, з корабликами, парком, старовинними будинками, соборами, повітряною кулькою, чайками, і збоку дядько співав якусь чеську пісеньку, то це був настільки надзвичайний момент, що відчуваєш себе як у фільмі. Всі органи чуття відчували потрібні речі, очі бачили красу, вуха чули мелодію, шкіра відчувала приємний теплий вітерець, ніс вдихав свіже річкове повітря… Ми там стояли хвилин 15 і просто насолоджувались.
Так як ми ще не знали, що тут і до чого, то вирішили наразі просто тинятися вуличками. Спустились з мосту і пішли по малостронській набережній вверх по течії. Гарна алея з старовинними автомобілями і затишними ресторанчиками, сквер. В сквері ми присіли перекусити, та по глядіти в мапу. Файно перекусили і пішли далі. Потрібно було шукати місце ночівлі.
Ось тут починаються деякі незбагненні для мене речі. Чому у Кракові, в центрі є покриття WiFi з безкоштовним інтернетом, чому навіть у Львові майже весь центр покритий Уарнетівським покриттям WiFi з безкоштовним інтернетом? А в Празі, європейському, сучасному місті, нема. Навіть кнайпи в яких є WiFi якось випали з поля зору, а продавщиця МакДональдса на мене подивилась здивованими очима, коли я запитав про WiFi, "нема таких гамбургерів в нас", певно подумала вона. Всі мережі що я знаходив були закриті. Одним словом, добратись до інтернету було складно. Так ми бродили у пошуку цифрового ефіру поки не дійшли до Старомєстської площі. Я ще трішки пошукав мережі, і ми вирішили піти в бюро туристичної інформації щоб запитатись де ж є той Інтернет. Нам порадили звернутись в інтернет кафе, які в них дуже навіть не дешеві. Ціна в одну крону за хвилину виливається в майже 30 грн за годину. За 10 хв. ми знайшли 5 адрес найкращих хостелів, і пішли на пошуки.
Прийшли ми в ніби найкращий хостел, в 30 секундах від Старомєстської площі. Все було Ок, поки ми не зайшли в кімнату. Кімната на 4ох нагадувала купе потягу, з двома зайнятими нижніми поличками. Ресепшионіст хоч і незадоволено але повернув нам гроші. І ми пішли в інший. Інший нас задовільнив цілком.
Найкраще за хостел платити через інтернет. Ми платили за двох 1100 крон/ніч. Навіть по самому найкращому курсу це виходить 43 євро. На сайті hostelworld.com ціна 19,9 євро, а якщо ви замовляєте місця через цей сайт, то отримуєте ще 10 відсотків знижки.
Отже, після поселення ми взнали де можна перекусити, і вже врешті решт спробувати того справжнього чеського пива. Нам порадили досить недорогий ресторанчик в якому ми і повечеряли, чимось в хлібі. Щось називалось барамбори, і на смак нагадувало картоплю. Наїлись від пуза, і залили то розливним, темним пивом "Kozel". Що я можу сказати… світле пиво тепер для мене не пиво, так лимонад.
Вечір ми вирішили провести на Старомєстській площі, де ми споглядали як смажаться апетитні тушки свиней, куються всякі ковані вироби, і ще багато цікавого. Сутінки над Прагою дуже чарівні. По поверненні в хостел, ми прийняли гігієнічні процедури, Оксана відправилась спати а я засів за пошуки інших варіантів ночівлі. Знайшов і забукав. З нами в кімнаті була ще якась старша, але дуже татуйована жіночка, яка зробила дуже розумну річ. Лягла спати в бервухах. Я ж ліг без них, бо не мав. Якби не моя втома, я б не заснув під крики дурнуватих англічан, котрі бісилися в кухні.
Сон був чудовим….і мені снились такі ровери
Проснулись по 8-ій. Банні процедури, сніданок сендвічем з холодильника та пластівцями. Я беру на плечі свого тягара, дякуємо рісепшиністам за гостину, і вйо на пошуки пригод…. новго житла :).
Дорога до нового житла пролягала мальовничими вуличками старої Праги, через центральну площу, Карловий міст, і сквер, де ми обідали вчора. Кожного разу як ми гуляли Прагою ми намагались йти не вулицями котрі вже знаємо, а що разу новою. Вулиці Праги це настільки гарне і захоплююче видовище, що я б там бродив і бродив.
Ось ми коло потрібного будинку. Будинок в центральній частині міста, але не туристичній. А це як на мене самий смак, будь якого міста. Тільки так відчуваєш себе жителем цього міста, тільки так розумієш побут, тільки так дотикаєшся до справжнього життя Пражан. На рісепшені розраховуюсь за дві ночі отримую ключ і мапу з магазинами і достопрімєчятільностямі. Заходимо в нашу празьку резиденцію і трішки офігіваємо. Ми заплатили дешевше ніж за хостел, а отримали дво-поверхові апартаменти з кухньою, всією побутовою технікою, хорошою ванною кімнатою і т.д. Тішимося, скидаємо речі, беремо тільки необхідне і тепер вже точно на пошуки пригод.
Сьогодні вирішили піти у Празький замок. По дорозі знайшли міні-маркет "Tesco", троха прикупились і вйо. Вулицями Праги, бродить багато людей, відповідно тут багато пабів, всі по різному заманюють клієнтів. Один успішно робив це гумовою лялькою мученика, який простягав руки з підземелля. А коло нього офіціянт поставив мисочку куди всі кидали гроші. Чайові :)…
Дуже симпатичні сходи ведуть до вершини де знаходиться замок. А ще симпатичніший краєвид який відкривається позаду, головне не забувати обертатись час від часу. Ми навіть змусили всіх зупинитись поки ми самі себе фоткали :). Ось ми на вершині. Чесно кажучи сам замок не вражає так як краєвид старої Праги, з її старими рудими дахами. В Будапешті замок мені більше сподобався.
Але коли ми зайшли в двір, то наші шапки ледве не падали з нас коли ми позадирали голови догори, щоб роздивитись весь костел Св. Віта. Цей собор цей найдивовижніша церковна спорудя яку я бачив. Словами це не передати це потрібно бачити. Він вражає вже тим що будувався 585 років. Оглянувши і обфоткавши собор пішли на вихід, де щогодини міняється караул. В середину собору ми чомусь лінувались зайти, а дарма.
Біля воріт стоять нерухомо два дядька, в формі і з рушницями, стоять вони нерухомо на протязі години. Їм не можна реагувати на будь-які збудники, чим і користуються не культурні туристи, під час фоткання з ними. Ми не відрізнялись хорошими манерами і також сфоткались коло них. До зміни караулу лишалось пів години, тому ми присіли на травичку в скверику, і смачно перекусили. Потім подивились процедуру зміни караулу, яка вже стала символічною розвагою для туристів. Для загального розвитку цікаво подивитись.
Тут нам, що природньо то не встидно, захотілось в туалет. Взнали де він є і знову повернулись до собору Св. Віта. Зробили свої діла, і шось вирішили все таки зайти в собор. Це просто не передати словами, наскільки велична ця споруда, фотоапарат просто не встані охопити навіть малу частку тої краси. Обходимо величезний зал з високими склепіннями, величезним органом, неймовірними вітражами, виходимо, закриваємо писки і йдемо далі.
Шукаємо легендарну золоту вуличку, знаходимо, але черга і ціна за квиток роблять свою справу, розвертаємось і йдемо в парк, де є вежа з оглядовим майданчиком. Цей майданчик, це найвища точка Праги на яку може попасти будь-який бажаючий. По дорозі, в парку, повно дерев з грушками, очевидно що європейці їх не рухають. Хоч територіально ми і європейці, але культурно ми азія, відповідно ми собі зірвали кілька грушок. Так як дурной прімєр заразітєльний, європейці теж почали собі рвати грушки :). От ми і на вершині, купуємо квитки, по студентському. Парканайдцять десятків сходинок, і нас вже обдуває вітерець крізь шиби, і ми відчуваємо ліниве похитування вежі. Спочатку страшно, потім не помітно. Файно говорити коли тебе розуміє тільки той до кого ти говориш, а інші поняття не мають, як той китаєць що стояв коло вікна і не давав мені сфоткати краєвид. Я мусів чекати коли він відійде, але я собі непогано розважився. Рижі дахи, повороти і мости Влтави, пікі костелів, а в далені, краєвид, точнісінький як вигляд на сихів з високого замку. Ну а що, Чехія теж в совку відмітилась, чи то пак навпаки совок в Чехії.
Вечоріло, і ми пішли вечеряти в піцерію, хоча замовили барамбори з мнєсом та бринзою. Ото були порції. Цей день ми вирішили завершити прогулянкою вечірньою Прагою.
Для початку вирішили глянути на той танцюючий будинок. Глянули, гарно.
Потім ми просто йшли вздовж річки насолоджуючись краєвидами, звуками, вітерцем, запахами, одним словом всім. Ввечері взагалі мало народу ходить по вулиці, і це додає якогось шарму вуличкам Праги. Якесь відчуття затишності постійно було з нами.
Знайшли саму вузеньку вуличку Праги з світлофором. А ще знайшли цікавий експонат, два дядьки пісяють в силует Чехії. Рухаючи своїми струменями, вверх-вниз, вліво-вправо.
Чесно зізнаюсь вечірнє освітлення Будапешту мені сподобалось більше, але там ніякого відчуття затишності ввечері, скоріше настороженості, чому не знаю, але мости і будинки вночі там світяться гарніше. Вечір ми закінчили під кльову музику на Карловому мості і прогулянкою домів. Спали як діти.
Andr1y 17:42 – 11/18/09
Давно хочу у Прагу, а перечитавши такий звіт вже аж на місці не сидиться :)
Хотілося б спитати, які у Празі ціни на харчування?
Dyak 18:47 – 11/18/09
Ну насправді можна пообідати і за 3 євро, а можна і за 10. Ми один раз обідали в, навіть не знаю як сказати, бістро-забігайлівка, там повно готової їжі, яка гріється, але смачно і багато, їдять там в місцеві, так ми заплатили, там за двох 5 євро, а наїлись від пуза. А так середньо за прийом їжі в рестораціях 5 євро на людину, так щоб наїстись, але і не шикувати. Звичайно я говорю не про перші попавші на очі кнайпи. Потрібно погуляти подивитись, добре що коло всіх кафе є меню з цінами.
Якщо брати такий варіант як в нас, що сніданки і вечері ми готували самі, то в супермаркетах ціни на продукти були більші максимум на 20% ніж в нас, дещо так само як в нас.
Це тільки пів звіту, друга частина скоро буде. ;-)
chrishoneybee 18:26 – 11/18/09
тааак, ці смачнючі дяківські звіти варті того, щоб їх чекати місяцями ;-)
я навіть на вечір п*ятниці його відклала, щоб насолодитис.
щодо темного пива – цілком погоджуюсь, дивно шо ти того раніше не знав!
світлини – дуже гарні вийшли, бачу ти свого фільтрика для неба вдало використовуєш. і ще – прикольно, що в тебе такі кльові коментарі в пікасі, то як бонус до звітика… мм. пішла розглядати!
Dyak 18:33 – 11/18/09
Знач заплануй собі час на наступну пятницю, вечір, на другу половину.
А стосовно фільтру, то я місцями розчарований, бо його використовував а там не тре було. Тобто фільтр має бути тоді коли реально бачиш шо фігово, а не тоді коли ти думаєш шо може бути фігово. Ех досвід, чому ти не вроджений…
chrishoneybee 12:30 – 11/18/09
Цікаво, чи можна накласти той фільтр вже на готову фотографію? в якомусь фотошопі, абощо. Чи суть в тому, що якщо вже пікселі втратяться через завалене небо, то ніякий фотошоп не спасе?
Dyak 14:37 – 11/18/09
Фільтр має градієнтне затемнення з одного боку в інший. Уяви що фотографуєш будинок. Але небо настільки яскраве що, автоматика фота, старається зменшити кількість світла що проходить через об’єктив. Тобто тепер небо видно добре, але оскільки будинок не такий яскравий як небо він буде дуже темним(недосвіт). Якщо ж зробити так щоб будинок було нормально видно, велика кількість світла від неба, буде просто білою плямою(пересвіт). Тут вже ніякий фотошоп не допоможе. Це основний недолік цифрових фотоапаратів. Вузький динамічний діапазон. В цьому плані око людини набагато досконаліша система.
Накидав ілюстрацію, того як я розумію ДЗ. Можливо я помиляюсь.
[img]http://lh4.ggpht.com/_LC20RxkzUDo/SwfqnCC8TeI/AAAAAAAAJlY/pRI5AJiGpMM/s800/1.JPG[/img]
тобто з фільтром, ми затемнюємо лише ту частину кадру, яка занадто яскрава тим самим зсуваємо її в межі ДЗ.
Dyak 14:37 – 11/18/09
З.І. Коментарі мають обмеження в 1000 символів, тому продовження :)
Доречі, ДЗ сунеться, на малюнку я показав що головним об’єктом є будинок, і ДЗ прив’язується до нього і у першому випадку небо буде пересвітлене, так само може і небо бути головним об’єктом, в такомцу випадку, ДЗ посунеться до неба і будинок випаде за межі, і буде дуже темним. З цього всього випливає що ніяким фотошопом, не досягнется той ефект що фільтром. Тобто висвітлити або затемнити мінімально можна але лізуть артефакти у вигляді шумів і т.д. Це як криво написане ПЗ, баги можна фіксати всякими воркераундами але все рівно десь вилізе шось нове.
З.І. Нова форма коментарів, озволяє постати малюнки, тому не втримався і намалював :)
petoptibmob 17:14 – 11/18/09
Интересно написано….но многое остается непонятнымb
Natali 17:42 – 11/18/09
ох Прага, була там ще у 2007. сподіваюсь скоро повернутись :) і теж напишу, як воно було ;)
P.S. йду читати ІІ частину )
Наталя Хома 18:50 – 11/18/09
МЕНЕ ОСЬ ЦЕ НУ ДУЖЕ ЗАЦІКАВИЛО! МОЖНА АДРЕСУ? “Ось ми коло потрібного будинку. Будинок в центральній частині міста, але не туристичній. А це як на мене самий смак, будь якого міста. Тільки так відчуваєш себе жителем цього міста, тільки так розумієш побут, тільки так дотикаєшся до справжнього життя Пражан. На рісепшені розраховуюсь за дві ночі отримую ключ і мапу з магазинами і достопрімєчятільностямі. Заходимо в нашу празьку резиденцію і трішки офігіваємо…..”
Dyak 21:20 – 11/18/09
Це було 5ть років тому, я вже і не пригадаю нажаль (