Спогади
матрасника

Годовиця по-дитячи, або перша сімейна велоподорож

Світлини

Хтось думає, знову Годовиця? Так, знову ))). За півтори роки я там 4тий раз. І мене туди манить не стільки руїни, скільки матрасність, близькість, та атмосфера маршруту. Дуже затишний коротки не напряжний маршрутик для всієї родини, з гарними краєвидами. І на цей раз це була сімейна покатулька. Мабуть я заголосно сказав “велоподорож”, адже це всього 30 км. Але це 30 км для жінки що не їздила майже два роки і маленької дівчинки яка тільки 4тири місяці тому почала ходити. Ох скільки ж ми подорожей планували на ці довгі травневі вихідні. Щоб бути подалі від того що твориться в місті, але погода постійно вносила свої корективи. І ось останій день вихідних, 9те травня. Хтось хоче махати прапорами, сидіти за столиками які так рясно як гриби повиростали в місті, і т.д., а ми хочемо кататись. От і поїхали.

Нам якраз приїхало вже наше крісло з кріпленням позаду капітана :). День перед тим я його ставив і був дуже розчарований, моя рама не сумісна з кріпленням для крісла. Але кілька годин роботи напильником, лінійкою, надфілем, ножиком, і все стало сумісне. Напильник рами не торкався, хоч бажання кататись з донькою майже наштовхнуло на таку думку, та для початку вирішив спробувати покалхозити над кріпленням.

І ось перша година дня ми їдемо, пізнувато трохи ну нічо.

7 км містом і ось ми покидаємо його, зразу робиться тихо і приємно. Повітря свіже пташки, правда і покриття на дорозі погіршилось :)

Спочатку були сади, городи і дачі, і ми так досить швидко доїхали до Сокільників. Доця щось там ззаду коментує і розповідає. Коли я піджимаю трохи на педалі десь під гору, вона мабуть відчуває що йду на високих обертах і помагає мені словами “Бррррррррр”

По Сокільниках вирішили не їхати по трасі а по вуличках. А там живі ілюстрації з книжечок малої. Всякі кішки, собаки, кури, гуси, кози, корови. Цей шлях пройшов під звуки “мау”, “аф”, “му”, “ко-ко” і т.д. Так доїхали до кільцевої, під міст і зразу на право, і ми вже в іншому районі Сокільників.

Ще трохи селом і ми виїзжаємо за село, де почиаються самі кльові краєвиди. І тут стоїть він. Бусько(лелека). Це також відомий але ще не бачений персонаж.

Краєвиди і погода тішать. Всім файно. Хоч покриття не дуже рівна та помалу можна їхати.

Так, так ми заставили маму вести весь вантаж. Бо в мене вже місця не було.

Безмежний простір. Тамти якось ідеш і не відчуваєш що позаду в кількох кілометрах 800000 людей. Таке відчуття що є ти, ті хто з тобою і ще кілька людей що зустрічаються в полях. А всі інші десь дуже далеко і абсолютно не хвилює де і чим вони займаються. Якщо коротко це мабуть і є відпочинок

І ось ми майже на місці. Не величкий камянистий даунхіл.

Тільки ми виїхали на асфальт, мала заснула. І тут перший недолік крісла. Він має механізм нахилу, типу в лежаче положення, але механізм не достатньо нахиляє крісло і голова не лежить назад, а звисає вперед. Ну але нам їхати не більше кілометру, і по чудовому асфальті.

То було близько третьої і доці вже пора було спати. Томи добрались до руїн церкви, і там зупинились.

Спочатку їли, а потім я бігав фоткав, Оксана бавилась на телефоні, потім грали прикольну версію хрестиків ноликів, на папері, ручкою, як в студентські часи :).

Раніше тут був став.

Погода була просто казкова.

А руїни і далі руйнуються.

Та хтось ще ставить свічки.

Поки їхали і сиділи бачили багато літаків. Виникла ідея якось вибратись на спотінг

Мала спала трохи більше години, але виспалась чудово. Часом коли не вспиться то просинається і дуже капризнічає. Але не цього разу. Встала в дуже хорошому настрої, і зразу давай скакати коло велосипеда, що хоче їхати. То зібрались і поїхали.

Я спочатку планував полями, і далі їхати, але хороший асфальт переміг, тим більше трафік там взагалі ненапружений. Це від Годовиці, через Басівку до кільцевої, і в Скнилів. Трохи проїхавши по Скнилову звернули направо, як і я планував, щоб обїхати полями аеропорт. Знову приємна грунтова дорога

Поки ми шось не побачили.

О всемогутнє Євро 2012, ти приносиш щастя в наші домівки, ти даєш водіям хороші дороги, пілотам довіг полоси, пасажирам нові термінали, міліціонерам курси англійської, місту нові вказівники, а чиновникам каєни та верту.

А у велосипедистів відбираєш стежки якими можна тікати від того всього.

Але ми не засмутились, просто пройшлись трішки пішки, і вибрались на Кульпарківську. Спочатку я планував \ також полями оминути, але оскільки вона була перекрита і небуло автівок, їхали по ній.

Саме так зараз вилядає та частина Кульпарківської.

Outro

Ну і коротенький підсумок. Маршрут я планував так що 99% шляху було не по густоавтомобільних дорогах, а полями і тихими дорогами. Так і вийшло місцями аж занадто дико :). Що було дивиною, що на гул мапі є нанесені стежки в векторі, які в реалі то і важко розібрати чи то стежка чи шо. І наш маршрут ми пройшли повністю по запланованих стежках, окрім випадків коли свідомо міняли його. Тобто блуду було 0. Хоч я і не проти зустріти того пана але не з дитиною. Маршрут ми подолали за 6 годин від хати до хати. З них в русі близько 3-3:15. Решта відпочинок, фотки, і т.д. Після мінімальної видозміни, маршрут буде ідеальним походом вихідного дня для всієї родини. Що головне, що він буде безпечним, в плані низьколітаючих залізяк.

Дівчаткам моїм дуже сподобалось. Доця тішилась і Оксана також. А я як тішився. Моя родина разом зі мною займається мабуть самим улюбленим моїм заняттям. А ще я коли їду маю приємний масаж на поясницю )))). Хоч ми і їхалив дуже аж матрасному режимі, все ж таки мабуть поки що будемо кататись на менші відстані і час. Ще маленька доця, тре берегти.

Сторіночка велогіка:

Статистики мало оскільки єдине джерело то трек, я зара без велокомпа.

Відстань від дверей до дверей: ~30 км
Час крутіння педалів: ~03:00 год:хв

>