Спогади
матрасника

Фотоматрац на озері Несамовите, Чорногора

На початку вересня надумався я сходити в гори на фото пленер фотошколи імені Дієго Марадони. Оскільки планувався фотоматрац, то мені це дуже підходило. Кум теж вирішив зі мною поматрацити, тільки погода не дуже вфартила, а так все було прекрасно.

Виїзжали ми десь опівночі в пятницю зі Львова і в 5тій ранку були біля Заросляка, а вже близько 9тої ранку ми були на озері. Оскільки ніч в спринтері то діло не дуже приємне, потім 7 км шляху вверх з наплічником, та і прохолода, дощ та вітер не дуже хороші супутники до знимкування, було бажання розкластися, поїсти і піти спати.

Я успішно це втілив в життя. І так мені солодко спалося як ніколи.

Народ тим часом, їв, лазив, спав, знимкував, дурів.

А це Настя, від співу якої я прокиувся через дві години. І так прикольно, лежиш в теплому спальнику, відчуваєш носом як прохолода йде у вентиляційні сітки, а зразу коло стінки намету, звук гітари і чудовий голос.

Попившв гарячого чайку вирішіли з кумом збігати на хребет.

А народ знизу почав якісь фотосесії)))

Ото наша компанія з 7ми львіських наметів і одного київського.

А на хребті хмара, і так прикольно, стоїш а хмару крізь тебе несе.

І тиша, яку час від часу порушує кум.

А ще бачили двох велосипедистів, якраз на знимці видно один велосипед лежить.

Отамо наша гальорка зліва

Весело було коли чуваки пішли по воду, і ходили десь годину, а вода текла з під хребта в 100 м від табору)))

І час від часу в небі з’являлись вікна.

Пробував я трохи в астрофото бавитись, та шось ніц доброго не вийшло.

Хмари дуже швидко то надходили то тікали

Я так і стирчав там, і фотав і мерз, поки нарешті на картці не скінчилось місце, і по другу тре було йти в намет. То я вже як пішов так і заснув.

З самого ранку планували йти на хребет на схід сонця, та ранок був затягнутий хмарою. Тому на хребет полізли вже після сніданку.

Хоч і було хмарно, та сонце пробивалось. І всі зробили собі таку фоту)

Я ще трохи бавився панорамками. Панорами клікабельні

І таких фоток поробили не одну)))

Всі щось підозрювали дивлячись на либу і шапку кума)))

А потім зустріли конів

Уявіть шо таке зустріти конів для 15 чоловік з дзеркалками які приїхали в гори на фотопленер.

Це затягнулось хвилин на 20.

Все змішалось, коні, люди.

А коні виявились досвідченими моделями, і нагло просили жрачку. Стою я собі і відчуваю що хтось мене позаду за фотосумку шарпає, думаю ну шо за свиня, розвертаюсь а то кінь.

Йшли ми на Кізли.

І мали з собою музикантів з дримбоу і гітароу.

Отакіто камінці

Максим, організатор пленеру, і фотошколи.

Кум з патиками

.

Погода стала файною і нікуди не хотілось йти.

Такі файні ті гори…

А ще на тих камінцях файно співали півнів і гадів.

І ще раз))))

А коли вже спускались небо взагалі чисте було.

Ще одна панорамка.

А потім всі зібрались і пішли донизу.

Па па кізли

Па па китайська провінція

Спускались десь дві години

По дорозі, на стежці бачили таке…

На цій лаконічній ноті я мабуть завершу сей опус.