Місто наше...

    Сьогодні проводжав кохану навокзал. Був на ровері. Вирішив катнутись по ранковому місту. Падав дощ, але чим ближче я був до центру тим більше сонець пробивався крізь хмари.

Коли прихав на площу ринок то побачив багато нового для себе. Таке відчуття що життя міста тече а я був десь збоку, я розумію що ніхто не повинен мене інформувати що там щось твориться в місті, тим не меньше відчуття в мене таке склалось.

Шосі стрєсло...

    В принципі ніц і не сталось але ось вам маленький репортаж, шкода фотіка людського не мав.

    Отже Львівське пиво задумало знову пропіаритись, і почали будувати на Площі Ринок щось на кшталт пивного дворику :) 

Машина подібна на машину з реклами Стелла Артуа :)

    У Львові є ось така сім'я де всі діти прийомні. Сергій (тато) працює в нас на фірмі викладачем Англійської мови, тому багато людей знають про їхню сім'ю не з газет, а особисто від Сергія і знайомих йому людей. Коли дивишся на них то не перестаєш дивуватись наскільки можна бути сердечними і відважними людьми щоб виховувати 6 біологічно не рідних дітей. але дуже рідних духовно. Погодьтесь на на таке здатні лише маленька частина людей. 

    Якщо вам цікаво почитати про цю сім'ю то ось їхній сайт http://www.happyfamily.lviv.ua

    Доречі зараз ім потрібен спонсор для придбання сімейного авто. Якщо у вас є бажання помогти в цьому плані. То можете зв'язатись з Сергієм. Контакти є на їхньому сайті і подані нижче.

Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.

 

Світлини Skytalcya  

Він опинився не в тому місці...

       Форт тараканів або Дубенський форт це вражаюча охоронна споруда, яка так і не охороняла нікого і нічого, так як її було легше обійти ніж захопити. Ось тут є хороший опис форту.

Вйо... 

    Тяжкий підйом о 4:00. Далі на протязі 20 хв. ніц не памятаю бо ходив мов зомбі. Зробив чайку вдівся і в 4:50 вийшов з дому. Тиша, місто спить (а що ж йому робити в 5 ранку в суботу) Якісь міліцонери бушують коло Гранд готелю а так все спокійно. По часу встигаю, думаю сфоткаю оперний, але він нажаль не світився, економлять зарази. На Підзамче був о 5:10(мабуть зарано вийшов), ну ніц страшного, успішно випробовую новий форк і гальма. Думав як ніхто не приїде і поїду зустрічати сонечко на ВЗ.
    І ось зявляється статура з двома колесами, це був Юра(skytalec), познайомились, подумали, і сіли в останній вагон поїзду Львів-Тернопіль, за годину вийшли в Красному.

Культура

     На вихідних пробував торкатись культури, поки гулялии по місті випадково забрели у Львівську картинну галерею, а ввечері ходили на італо-французький фільм 1978 року, одним словом ні култура кінематографічна ні образотворча враження на мене не справили окрім декількох картин. Ну щож я завжди себе вважав таким собі redneck (вкрав термін в одного дядька ;)), виявляється так і є... а я і не соромлсь. Сьогодні була й ше можливість піти на культуру драматургічну в театр, але необтесаність перемогла, пив пиво і кохве з морозивом :).

Спорт 

    Сьогодні вдарили шаленим автопробігом по маршруту Стрийський парк, проїхали аж шалених 10 км зате заставив дівок возитись по болоті, по крутих схилах, при чому з ровером на горбі і догори, слизьгались аж гай шумів. Потім вони на каміння повилазили, і кажуть не поїдем, і ми не в армії шо я їх ганяю. 

Світлини

Світлини Тараса Гіппа

Світлини Globetrotter'a 

 Intro

     Хребет Полонина Боржава, як на мене, один з найгарніших і найдоступніших хребтів для пересічного Львівського туриста, в плані добирання зі Львова і в плані фіз підготовки.
    Якось в вже ходив туди з другом. Це був мій перший і єдиний літній похід в гори, з наплечником, наметом, і всіма атрибутами туристичного походу. 

    Але після того в мене виникла ідея яка мене не полишала нарахунок поїздки туди ровером, тим більше маршрут проїздний, і я знаю що туди хлопці їздили. Отже коли на форумі зявилась пропозиція поїхати, я просто не міг відмовитсь. Готувався я дуже серйозно, купив новий наплечник, купив нову шиповану гуму, прочистив, змастив і налаштував все що можна було змастити і налаштувати, навіть зробив кастомний гідропак з пластикової фляшки і куска харчової трубки, зробив повно смачних канапок, купив свій перший вело памперс.

І нашо того всього...

    І як завжди ранок, вокзал, групка варятів в кольорових гельмах(шоломах) і на залізних кобелах, мукачівська клектричка, недовольна провідничка яку ми успішно задовільнили кількома українськими долярами, аби вона не рухала нас і наших вірних друзів. Три години швидко пролетіли за цікавими розмовами, байками, і оповідками.