Спогади
матрасника

Водоспад Скакало

Світлини

Зовсім я забув про фотки осінні і ось тепер відкопую. Знайшов продовження одного чудового жовтневого дня. Після відвідин замку поїхали ми за наводкою Алекса вирішив я заскочити на водоспад Скакало. Я чомусь не обтяжився забиванням координати в ДЖПС, тому питали місцевих (Чинадієвських), спочатку вони запевняли нас, що тут водоспаду немає, і відправляли нас на Шипіт. Але потім таки зізнались що є тут один. Пошук санаторію Водограй, за яким починається стежка до водоспаду. Розмова з добряче підатими охоронцем і завгоспом. І я паркуюсь на території бази, і починаємо йти в ліс. Вирішили що я зганяю розвідаю дорогу, а мої почидять кло потічку. Поки я ганяв(добіг аж до водоспаду :)), доця заснула.

Вирішили що лишимо малу з бабусею, оскільки в неї і так взуття не пристосоване до ходіння по лісі. І ми вдвох пішли(давненько такого не було). Стежка догори дуже файна, мальовнича. З величезним камінням і поваленими деревами. Йти не далеко, хвилин 10-15.

По стежці марковано маршрут, куди незнаю. Якщо йти стежкою, то вона веде над долиною, де тече потік, і навіть водоспад є нижче стежки. Відповідно легко побувати і на верху і внизу.

Дерева помічники, повипускали своє коріння по якому легко дряпатись. Сам водоспад, не дуже великий, хоча як впасти то покалічитись можна. Осін на той момент була досить суха і води було не так багато. Трішки ми пофотали і вниз. Боялись що доця проснеться  і буде закатувати скандали бабусі, де то її батьки поділись.

Це був дуже хороший і цікавий день. Запакувавшись в авто ми поїхали в Сваляву. Я знав що в цей час орієнтовно, група з бескиду мала прибути в Свалву з полонини Руни. Вирішив з ними привітатись. Поїхали на вокзал і привітались.

Ну і координатку водоспаду даю, на всяк випадок.

Переглянути більшу мапу