Спогади
матрасника

ПараБескид 2008

    Почалось з того що в Суботу ввечері вирішив я провірити запасні камери та підкачати колеса в ровері. Тут я зрозумів що моя помпа не фурчить, а одна з камер точно пробита. Ну що ж будемо надіятись що я в момент пробиття колеса на трасі коло мене хтось буде з помпою. Остатні збори, комплект запасного одягу, гідроізоляційний одяг, канапки, і вйо спуняти.

     Ранок. Підриваюсь, швиденько їм сніданок чемпіона, макарони з сиром і сметанов. І вйо на вокзал. НА дворі прохолодно і сиро, але невже це нас на лякає? На вокзал їду ше з одним рюкзаком так як один з учасників забув свій на роботі. Зате інші з нього поржали коли він приїхав на вокзал з кульком. Ото матрацник, в гори на ровері і з кульком :).

    Прилетів на вокзал, чекаємо інших. Хвилююсь бо нема Любка, а траси ми незнаємо, карта яку я маю охоплює лише половину маршруту, томі і тре навігатора Любка :)

    Отже всі зібрались і ми сіли у пусту лємпотричку, котра успішно оставила нас в Славсько.

    Закупи в масному супермаркеті, фото на пам'ять і гоу на трасу. Небо похмуре, і злегка поливає дощиком, хоча і дощиком його було складно назвати. Нам взагалі з погодою повезло. Дощу як такого жодного разу не було, так поморосило і все. Їхалось не погано, і за 1,45 хв. ми були вже на першому перевалі. Фоткались біля першого КП. Тут Любко згадав, що тиждень тому пан Мирон десь тут зрізав і конкретно обігнав інших. І на пропозицію йти шляхом Мирона ніхто не сказав тверде ні. Десь через 15 хв. підйому по лісі, без стежки, по землі яка зсувається ше й під не поганим кутом, я зрозумів що патріарх Мирон тут би точно не зрізав. Піднімались ми годину і вийшли на якусь дорогу. Старий Чехословацький кордон. Швидкий перекус і їдемо троха вниз шукати стежку. Хтось з хорошим слухом почув як в мене шипить колесо. Десь воно в мене травило, по дорозі двічі качав.  Їдемо по тій дорозі, поки стало не реально їхати прийшлось йти. Тут я став свідком карколомного падіння Усами, я аж розплакався наскільки то було смішно. Причина падіння педалі в контактє.

    Весело було коли ми прийшли на КП номер 1 :), де ми фоткались 1,45 хвилин тому. Після того вирішили не шукати шляхів Мирона, а їхати класичним маршрутом.

    Досить швидко добрались до 2 перевалу перед яким перекусили та набрали яблук. Так ми доїхали до повороту на водоспад шипіт. Тут постало питання чи їхати туди чи ні до електрички лишалось 1,45 хвилин, і більше 20 км через воловецький перевал. Прийняли правильне рішення і не поїхали на водоспад.

    За годину були на перевалі, де успішно підсмажили ковбасок і сфоткались з ними, що і є КП номер 2. До Електрички лишалось десь 25-10 хвилин, і ми рушили донизу. Мій максимум 56,2 км/год. Летів йак кулйа. Коли під’їжджали до вокзалу то побачили що під’їжджає наша електричка, і ми моментально в неї завантажились.

     Доїхали домів, нічне місто, кохана дружина, душ, вечеря, тепле ліжко. 

    Отже, підсумки. Пара-Бескид 2008 відбувся. Втрати, насос СКС, який Усамич загубив під час першого падіння. Доказано, що закон підлості існує. За 2 роки в мене не було ситуації, щоб мені особисто, в подорожах, знадобився мій насос. Як тільки він поламався в мене в горах починає спускати колесо. Мої трекінгові черевики вперше побували в горах, і показали себе на відмінно. Нозі були сухенькі. Доказано, що якщо з вами Любко, то елемент жесті додасться в будь який матрац :). Було дуже весело і дякую такій чудовій компанії.

 
Цифро результати.

 – Час на ровері: 5:07:20
 – Час під ровером: ~ 60 хв.
 – Середня швидкість: 13,3 км/год
 – Максимальна швидкість 56,2 км/год
 – Пройдена дистанція: 68,17 км