Спогади
матрасника

Матрацні думи…

Відчути наскільки важливий час допомагає виїжджання з роботи в 19:20 і в 19:40. Різниця просто капітальна. Машин та людей на порядок меньше.

Велосипедіистів з кожнем днем все більше. Бачу по тому, що з роботи/на роботу їду 10 хв., а зустрічаю як мінімум 5-6 чоловік. А вчора їздив обідати в інший офіс , по дорозі на зустріч їхав незнайомий мені роверист. Махнув рукою, було приємно, що є якийсь звязок/підтримка. Коли їхав додому ,то на Дорошенка побачив дівчину на ровері, котрій якийсь дядько ремонтував заднє колесо. Запропонував допомогу. Відмовились. Але думаю їм було приємно.

Контакти рулять :).

Проблема пересування на ровері Львовом, стає все гострішою з кожним теплим днем. Вже більше двох тижднів добираюсь на роботу, в гості, і по справах виключно ровером. Як правило комбіную дороги/тротуари. На дорозі, за день стикаюсь як мініму з 2 випадками відвертої не поваги до себе, як до повноціного учасника руху, можуть і не пропустити, і їхати так що для мене це буде небезпечно. На тротурах стараюсь їхати з такою швидкістю і траєкторією щоб не дошкуляти пішоходам. Тим не меньше вже отримав кілька невдоволених викриків "чого ти тут їздиш", як правило від людей похилого віку, як і в свою чергу кожного дня на Тургенєєва біля базару переходять дорогу так, що мені нема куди діватись, або тікати в потік машин або аварійно гальмувати.

А на днях одній дівчинці водій розбив губу, за те що вона показала йому середній палець після того як він її нагло зганяв з дороги. Дівчата майте на увазі.
Карпати. З кожнем днем засираються все більше і більше. Тому я обіцяю за будь-якої можливості звести/знести якесь сміття, яке було лишено не мною. І якби кожен не байдужий так робив може б і до байдужих прийшла свдомість.

В планах. Багато їздити, фоткати, писати. Ще планую змінити сайт бо щось він мені не дуже подобається.