Спогади
матрасника

Руїни церкви в с.Годовиця

Світлини 

Вже з місяць в моєму телефоні, валяється трек до села Годовиця , що під Львовом, подивитись на руїни старого собору ХVIII ст . Якось не виходило поїхати раніше. То часу нема, то погода не льотна, а ця неділя виявилась дуже вдалою для здійснення цього плану. Задзвонив до кума, і він погодився. Як завжди я встав в 7, дякую одній людині яка мене привчила ;), зібрався і вже о 8:40 був на стрийській, біля авто вокзалу. Зайшов на чайок до кума і пів на десяту ми рушили. Стрийську ремонтують, тому машин нема, а покриття суперове, валиш як дурний :). Зразу поворот на Сокільники, і починається застигле море з асфальту. Там такі веселі хвильки. Збоченим дівкам би сподобалось ))).

Далі їдемо трішки по трасі шо росте з вулиці Кульпарківської, успішно пропускаємо потрібний поворот і ниряємо в наступний. Взагалі, зрозумів користь мапи перед очима. Хоча мапа є в джіпіесі, але дивитись на нього не маючи кріплення на руль не зручно. Потрібно постійно зупинятись і дивитись. А маючи мапу перед очима, джпс потрібен лише у випадку блуду. Мапи цього району в мене немає тому їхали без неї. Добрались до першого блуду, але швидко вибрались. Далі метрів з 200, дорога була перетворена в гімна. Хтось пробував їхати по ній якимось джипом, але схаменувся і вернувся назад, тому далі вона була цілком пристойною польовою дорогою.

Доїхали ми до перехрестя на горбику з якого відкривались досить гарні краєвиди.

Тут ми вправлялись у фото-мистецтві.

Далі було знов перехрестя і блуд, і фото. І ше трішки польової дороги і виїздимо, на асфальт неймовірної рівнини. Така файна дорога, що ми були просто в захваті. Глянув на джпс, а ми вже в Годовиці, я аж не пойняв як швидко ми туди доїхали. Потім, вже ввечері, я взнав що на землях прилеглих до Годовиці розташований цех по розлиттю Олейни, і однією з умов сільради, для виділення ділянки під цех, було закатати в асфальт всі дороги в селі. Що і було зроблено. Ріспект і уважуха, голові сільської ради с. Годовиця, тре йому в президенти балотуватись.
Тепер потрібно розпитати дорогу до руїн церкви. Ага вже запитали. Потрібно знати, що зранку по неділях село вимирає, бабці йдуть до церкви, діди до буфету коло церкви, а молодьож дивиться "Караоке на майдані". Бо то ж не можна пропустити, а вдрух Івана сусідського покличут, гроші рахувати, і кепку дадуть.

Все ж таки знайшли якусь тітоньку, певно не має вона телевізора :), вона нам і вказала дорогу.

Файний спуск йде до церкви. І ми виїжджаємо до озера, на якому бісяться лебеді, в кущах сидять рибалки, а на іншому березі стоять руїни. Для початку ми влаштували фотосесію лебедям, лебедям на фоні церкви, і церкві на іншому березі.

Скільки ми там були то якийсь хтивий лебідь, ганяв бідну лебідку по цілому озері, але так і не злапав. Потім ми поїхали до церкви. Навколо церкви, є трішки сміття, в основному сміття після п'янок. А на паркані висіло два кіляшки діжурних.

Троха фотаєм фасад і йдемо в середину.

Залізти в церкву можна через діру у задній стіні. Даху немає але розписи на стінах зберелися. Дуже мене вразив хрест який теж зберігся.

 В середині так все заросло деревцями, що досить складно там пробиратись.

Зробив кілька панорамок, вони клікабельні.

Вилазимо і перекушуємо на березі, в той час хтивий лебідь починає ганяти лебідку вже в повітрі. Бачили як рибалки скручували вудки. В чувака було штук 5 вудочок, і на кожній він витягнув по рибині, на деяких навіть по дві.

Перекусили канапками і фруктами і їдемо домів. Ми не з тих що домів їдуть тією самою дорогою. Тому їхали далі. Ще трішки асфальту і ниряємо на польові дороги по напрямку на Львів. По дорозі прийшла думка, що добре що ми не схожі на кріликів, бо бачили мисливців з рушницями і псами.
Потім ми знов вибрались на асфальт, і доїхали до перехрестя з ЛКАДом (львівська кільцева авто дорога :)), стояли хвилин 5 щоб перейти. Далі їдемо на скнилів.

Раптом впираємось в якусь відкриту браму, я на джпс, а то ж аеропорт.
Зайшли в браму, а там нікого, тільки здорові 8 колісні вантажівки, туди-сюди. Я пофоткав літачки, башту, пожежні машини.

А ше там роблять євро ремонт :)

Стояли там хвилин 5 до нас так ніхто й не підійшов.
А далі все просто. Об'їжджаємо аеропорт і вирулюємо на городоцьку. Тиснемо руки, і по домам.

О 13:00 я вже приймав душ. Як на мене, чудово катнулись, навіть не змучились, окрім шиї. Я поміняв винос руля, в зв'язку з чим, руль опустився нижче відповідно посадка змінилась, то вже після 30 км в мене страшенно боліла шия, але то діло звички. Цей маршрут дуже чудовий для покатульки вихідного дня. Загальна протяжність вийшла 38 км, з яких 15 по Львові, від центру і до центру.
А ще я знайшов дуже файну функцію в своєму джпесі. В залежності від рельєфу і відрізків дороги, на треку є вейпоінти, відстань між якими від 5 метрів в районі поворотів, 50 метрів в районі хвилястих доріг, і до 300 метрів на прямих відрізках. при проходженні кожного вейпоїнта, жопес видає дзвінкий пік, говорячи що все пучком. Якщо ж на протязі останніх 5-10 хв я не чув піка, значить варто задуматись, а чи туди я їду :).

Ну і суха статистика для гіків типу мене.

Відстань від дверей до дверей: 37.59 км
Час крутіння педалів: 02:33 год:хв
Середня шаидкість: 14.7 км/год
Максимальна швидкість: 44.7 км/год

Мапа
Трек