Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #20

Завершився другий десяточок, сам ненаю як так сталось :)

Крейда. Я особисто крейду в руках не тримав з року 2005, навіть забув шо таке буває. А тут в парку побачив дитячі малюнки, і згадав, що коли я був малий, весь асфальт коло нашого будинку завжди був замальований крейдою, а як тільки пройде дощ, нові малюнки заповнювали барвами той сірий ацвальт. А тут таке, аж захотілось вкупити коробку крейди, і шось прикольне понамальовувати, десь так в годині 5тій ранку, щоб вже о 9 ті малюнки тішили люд :).

Вульки 2010. Цими словами я вже всі вуха прожужав. Ну але маємо те що маємо (с). Провів там майже цілий день.

Сонце в непогоду. Виходжу я ввечері з роботи, і чимчикую домів. Настрою нема, а тут мені на зустріч, швидко хитаючись збоку в бік сонце. Настрій підняло в момент :), правда поки дістав фот, поки клацнув, то втікло сонце.

Гам. А ми навчились брати всякий непотріб в руки, і тягнути до писка. Тряпочні риба і ябко, обсмоктані. Ноги у пластикового ведмедика, що часто висить над донею, натерті до блиску. Тіко тато дасть пальця, доня одразу тягне його до рота. Пізнає світ дитина, що тут скажеш.

Робоче місце. Ото Бескидівці зробили сюрпрайза. Я собі пізно ввечері йду домів, з роботи, а товариш Усамка каже я зайду ввечері. Та заходь мені шо шкода. А Усамка прийшов ще з кількома вело тілами, і притащили подаруночок. І тато і мама, а особливо доця, дуже вдячні, хоч по графіку він нам ще 3 місяці не знадобиться. Ну то дурниця, їсти ж не просить :). НУ але размєрчік ми приміряли, підходе.

Мняв. Оці два коти постійно сидять на вікні, але прикол в тому що через дорогу у вікні навпроти, також постійно сидять 2 коти, а ще цікавіше те що, на тротуарі між тими вікнами, якась точка в голубів, і оті 4 домашніх хижака, постійно дивляться, як толпи голубів справляються з черговим кусеньом пліснявілого хліба.

Маско. Люблю гамериканські магазини з спец споряженням в несезон. От приїхала маска лижна, навіть до шолома пасує. І коштує всього двайціть доляріу. А до фотки знайшов маску, яку мені зпрезентував колєга, як приїхав з Датського королівства. Куму мому він теж маску смішну зпрезентував. І я зразу згадав як ми в Тернополі в тих масках на теплоході катались, той що по “трє грєвні” був. Смішили людей і себе, клоуни.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.