Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #23

Літо є…

Родіна. Куме, а нашо ви таку гарну берізку рубаєте?  А шоб ніхто не казав “родіна”. От і я повіз нашу малечу показати місця, де я провів найкращі роки свого дитинства. Їжаку ясно що вона того не розуміє, але мені приємно було поностальгувати. попід високий берег тече Західний Буг, який трохи розлився і затопив луги. Був коло школи, яку я колись не любив. А в тих краях я вже не був понад рік. І за цей рік дуже багато змінилось

Дорогу. Кричав я людям що собі гуляли по парку Знесіння, а потім кричав дякую. “І куди він поспішає?” думали вони. А я поспішав на фініш, бо змагався в перегонах. Хоч мої спортивні кондиції, не дозволяють займати хоча б мінімально хороші місця, зате на фініші мене зустрічали двоє любимих дівчаток. То найкраща винагорода. Загалом було цікаво, бо дуже класна траса, а от суддівство було трішки нездале. В моїй категорії було всього 13 учасників, двоє з яких зійшли раніше, тобто реально тре було рахувати всього 11 чоловік. В дівчат було всього 6 чоловік, і то наплутали. Ну то таке, мені особисто це ні на що не вплинуло, а дехто проїхав лишнє коло, яке не зарахували. Фото Олега Бабенчука.

Шоппінг. Ото дівки вийшли на шопінг. Від малої до великої :). Великі привчають малих до шоппінгу змалку :)

Агу. Їздили до друзів, знайомити між собою нашу і їхню малечу. Вадимко богатир, бо молодший на 3 тиждні але на пів кіло важчий. Але тепер мені було зрозуміло чому так багато книжок про малят і їх повадки. Ті двоє малюків лежали і навіть рухались майже синхронно.

У. Згадуємо з нашею мамцею як возитись на машині. Скажу чесно було спочатку трохи страшнувато, бо крім нас на полігоні було ще 3 подібних ситуації. Але мамця швидко згадала, що до чого, і вже заправсько минала перешкоди з старих коліс.

Обід. А я й далі їздю обідати в парк. І ше бавимся з донею. Правда є один недолік перебування в парк саме зараз. Травнева вологість і червнева спека, зробили чорну справу. Популяція озвірілих комарів, зросла шалено. Тому тре постійно рухатись. Бо фраза “пішов в парк на обід” набуває нового змісту.

Байкал. Як я й писав, чудовий початок робочого дня.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.