Проект 365 – тиждень #35
Цей тиждень наповнений татусем, оскільки він у відпустці. Так як доця ще мала, ми нікуди не їхали, а просто я роблю багато домашніх справ на які завжди нема часу, ну і звичайно багато часу проводжу з малою.
Останнє тепло. Ось так ми вдвох ходили гуляти і насолоджувались останнім теплом подарованим цим літом. Для малих дітей дуже важливий вітамін Д, от і споживали :). Мала спала години дві, що дуже багато як для денного сну, і її вигляд так мене розслабив, що і мені вдалось кімарнути трохи коло неї.
Пюре. До цього дня єдиним продуктом який споживала наша доня, було мамине молоко. І ось настав день вводу прикорму. Почали з овочевого пюре з домашнього гарбуза вирощеного кумовою бабцею. Гарбуз був пльований далеко. Але грам 30 таки з’їла. Він їй настільки не сподобався що я просто не міг не записати на відео як вона кривиться. Та і взагалі цими днями я записав “кілометри плівки”.
Зібрались. Аж не віриться, але нам вдалось таки зібратись великою компанією на пиво. В останнє ми так збирались півтори роки тому, на весіллі двох людей з цієї компанії. А цього разу ми отримали запрошення на весілля інших двох :). Шо ж буде коли всі одружаться ))))))
Кенгуру. Куми дали спробувати кенгурушку. Цікава штука, малій в ній сподобалось. Особливо коли я нагинаюсь і вона висить в ній впираючись ногами в мене, і весело підстрибує. А так то це для неї новий погляд на світ. З висоти татових грудей :)
Розваги. Ось так і розважаємось, цими дощовими днями. Гуляти не ходимо, бо мала вперше мала температуру. Лікар казала якись вірус, але ми його швидко побороли. Зате мусимо якось бавитись вдома. Коли бавшися з таким малям, і їй скучно що тільки не придумаєш щоб її розвеселити.
Заєць. коли хрестили доцю, дідо з бабою, привезли російськомовного зайця, промову якого ми ще до останніх днів розуміли не до кінця, аж раптом цими дощовими днями, увага малої особливо була привернута до зайця. І на раз 40вий прослуховування його пісні ми все ж таки зрозуміли текст. Мало, мало зайця до логопеда водили.
Суші. Слава Ашану і іншим супермаркетам, які дають змогу пересічним громадянам поринути в світ багетів, курки-гриль і інших чудових страв. Чесно скажу багет ми купували лише раз і то з цікавості. Хліб в Ашані взагалі на чорнобильський подібний, а курки гриль ми не їмо давно, оскільки є думка що їх роблять не з найсвіжіших курей. Зате вирішили спробувати домашнє суші. Купили всі інгредієнти, соєвий соус і васабі. Васабі то жесть. А так досить таки смачна штука, я завжди до суші якось скептично ставився. Але як на мене то не більше ніж смачна закуска до якогось саке, бо хоч ми і повечеряли тим суші, і ніби то наївся, все рівно відчуття пустоти лишилось.
Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.
tivasyk 07:09 – 09/03/10
вітаю з першим підходом до суші — нагадав, що я вже [url=http://www.tivasyk.info/2010/01/blog-post.html]давненько не займався цим[/url], треба на вихідні зробити =) щодо васабі… насправді це — лише підфарбована паста з хрону, бо справжнього васабі навіть у японії знайти годі, і коштує він чималих грошей =) але то дрібниці — а от чи купували до суші імбир? обов’язковий інгредієнт, і смакує значно яскравіше за «васабі»=)
tivasyk 07:10 – 09/03/10
[quote name=”tivasyk”]обов’язковий інгредієнт[/quote]
точніше, додаток — бо їдять його окремо, в «перервах» між «сушинками» =)
Serjart 07:37 – 09/03/10
Я спробував тільки раз в житті суші в суші-барі і більше мені їх не хочеться. Авжеж вони не погані, але якісь вони не “рідні”.
dyak 09:10 – 09/03/10
[quote name=”tivasyk”]а от чи купували до суші імбир? обов’язковий інгредієнт, і смакує значно яскравіше за «васабі»=)[/quote]
Після цього коментаря, дружина видала, “А я казала” ))))
ні не купили.[quote name=”Serjart”]Я спробував тільки раз в житті суші в суші-барі і більше мені їх не хочеться. Авжеж вони не погані, але якісь вони не “рідні”.[/quote]
От-от. Мені вони дуже навіть засмакували ті сушинки, але кажу якось не то, не рідне, вареники б ліпше пішли, хоча як закуска дуже дуже навіть варте уваги те суші.
zymova 20:26 – 09/03/10
підтримую малу у нелюбові до гарбуза)))
і не підтримую неситність суші. їх штук 8 з’їв і вже нічо більше не можеш їсти. хоча є друзі, які з’їдають по три набори)))
і навздогін до тівасикового коментаря — імбир необхідний :-)
Dyak 20:28 – 09/03/10
[quote name=”zymova”]підтримую малу у нелюбові до гарбуза)))
[/quote]
а кабачка?
[quote name=”zymova”]
і не підтримую неситність суші. їх штук 8 з’їв і вже нічо більше не можеш їсти. хоча є друзі, які з’їдають по три набори)))
і навздогін до тівасикового коментаря — імбир необхідний :-)[/quote]
ну то я непрально сказав, я то наївся, але фізично а психологічно шось та й не то. Буде імбир наступного разу. )
zymova 20:30 – 09/03/10
кабачки смажені з часничком чи консервовані їм.
а щодо сушів — то ти просто український чоловік до мозку кісток — тобі мняса в них бракує)))
Dyak 20:31 – 09/03/10
угу, їх би шкварками полити )))))
zymova 20:32 – 09/03/10
[quote name=”Dyak”]угу, їх би шкварками полити )))))[/quote]
є варіант українських суші — картопля завернена в сало і все це в салатний листочок)))
усамедж 11:39 – 09/03/10
суші лєна робить, я їх охоче їм, але теж нема відчуття задоволеності від їжі – мабуть через то, що ті суші їдяться на зимно
з імбиром не шарю як їсти – воно пекуче тоді
tivasyk 13:17 – 09/03/10
[quote name=”усамедж”]з імбиром не шарю як їсти – воно пекуче тоді[/quote]
імбир не їдять із суші — його їдять «між суші»… для того, щоби освіжити рецептори, щоби кожна нова «сушинка» смакувала як перша.