Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #37

Чую фраза “І знову поза графіком” буде гаслом наступних кілька тижнів. А може й нє )))

Гойдалка. Хоч наша доця, ще зоооовсім маленька, вона міцно тримається за гойдалку, і голосно кричить коли її звідти забрати, благо вік такий що буквально за 3 секунди можна перемкнути її увагу на щось інше. Тим не менше жодна прогулянка не обходиться без гойдання, і чомусь мами дуже рідко садять таких самих малих діток. Хоча часом є.

Встала. Софійка навчилась підтягуватись на руках, і вставати на ніжки, що приз водить до екстреної евакуації з ліжечка, методом перевертання через спинку. Успішність евакуації залежить від того, чи є мама по інший бік спинки ліжка чи нема. Наразі всі евакуації були успішними, але я вирішив таки вимкнути фічу евакуації і опустив дно ліжка, так що малій тре вирости як мінімум на 10 см щоб повторити це знову. До речі, цікаво після скількох падінь з висоти в дітей з’являється страх перед пірнанням вниз головою в нікуди. Ми вже двічі падали з дивану, і страшно плакали, але далі продовжуємо з розгону пірнати донизу, добре що мама або тато ловлять.

Мамуська. Так в деяких районах Львівщини, може і ще десь, ненаю, говорять на хресну маму. Ото наша хресна мама заходила, татові пива принесла. І доці щось принесла, але що, тато не пам’ятає )))), та і то не головне, головне увага, особливо до тата ))).

Витинайко. Що тільки не зробиш заради освіти свої дитини. От і я витратив один вечір, щоб надрукувати і порізати близько 60ти карток для навчання малечі по методу Глена Домана. Мама наша більше шарить. Малеча правда е дочекалась, заснула, ну нічо. Можна звичайно піти і купити такі картки, але чесно кажучи жаба душить давати 35 грн за 20 карток. Якщо витративши 15 грн. на папір і від сили 50 коп. на фарбу, ну і годинку часу, я зробив 60 штук. Правда тут не врахований мамин час на підготовку матеріалу.

Картки. А от і перше тренування, наразі малу картки цікавлять більше з смакової точки зору, тобто взяти і облизати, бо вкусити ще немає чим. А ще ми довго не хотіли давати малій соску, але вона почала смоктати великий пальчик правої руки. Добрі люди в лікарні розказали, що буває таке, коли діти розсмоктують палець до крові, є ризик що він буде довший ніж інший, а було навіть що навіть ніготь зліз. Отак ми і дали їй соску, хоч дуже не хотіли. Спочатку мала її плювала смішно і далеко. А тепер так пристрастилась, що це один з найулюбленіших предметів. Якщо більшість предметів що попадає їй до рук одразу летить на підлогу, то соска запихається в ротик. Одним словом, позбулися однієї проблеми, нажили іншу. До чого я веду, а до того, що коли мала бачить картку з соскою, першим ділом вона хоче вхопити ту соску.

Зуби. Зубів ще нема, хоча по тому як вона любить гризти все підряд, чуєм що на підході. Але зуби чистити вже майже вміємо. Виявляється дитину можна привчати до чищення зубів з 3-ох місяців! Є спец набори з 3 щіток. І що цікаво якщо малу брати з собою в ванну чистити зуби, то вона пробує мавпувати і теж чистить зуби )))))

Перевиховання. На роботі захворіла співробітниця, яка дуже не любить матюків, і т.д., з цього випливає що вона не любить і ніколи не слухала Подеревянського. Скажу зразу, що наш хлопчачий колектив не відрізняється чемністю, і дозволяє собі часом міцного словечка, адже роками напрацьований алгоритм виконання робочих обов’язків, просто не функціонує без міцного слова. Набагато простіше сказати “Петре, ця прутня накохнулась”, а не “Петре, ця функція надсилання запиту до сервісу не працює”, і що цікаво що Петро зрозуміє яка ж прутня поламалась і навіть зрозуміє степінь серйозності поломки, в залежності від комбінації міцних слів. Так ось, співробітниця попросила, щоб ми полили її квітку, і вигуляли на сонці на підвіконні, бо вона сидить в глибині кімнати. От ми і подумали, що окрім прогулянки будемо перевиховувати рослину, і дали їй послухати, класику….. українського фольклору, а саме Леся. А потім трішки антиполітики в образі юнака кулеметника. В кінці кінців, ми зрозуміли, як часом буває нудно на роботі, що ми на повному серйозі розважаємось в такий спосіб. Нє, шахи зіграти, чи шашки хоча б… Дітвора.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.