Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #41

А от і вчасно :).

Хоооолодно. Ну  дубак зара на вулиці,і сонце світить, і хмар нема, і сухо, а все одно дубак. Зрештою маю кілька теорій. Одна з них що ми вдягаємось ще по літньому, а температура зовсім не літня. Ну от як сприймається +5 навесні? Здається що дуже тепло, але це після зимових мінусів. От і після плюсів літніх, +5 то дубак.

Відпочивєм. Приїхали до бабусі, і гуляли по подвір’ї, збирали горіхи, яблука, сиділи і слухали потік, одним словом релаксували. Малій дуже сподобалось обривати листя з дерев, один листочок так стисла в руці, що відпустила тільки після того як заснула.

Водограй. І знову мінітріп. Не хотілось сидіти в хаті чи коло хати то ми вирішили покататись навколосваляв’ям. Вирішили з’їздити на прогулянку в санаторій Карпати, але перед тим заїхали в замок Сент-Міклош в Чинадієво, і на водоспад Скакало. Ото я там на дереві мавпую, для масштабу. В санаторій ми так і не попали, бо вже була пізня година, зате привітався з велодрузяками, котрі на Руну їздили. Більше фото і деталей згодом.

Ранок. Понеділок, 6.30 ранку. Рушаємо до Львова. Планували в 6 виїхати, але мій телефон в момент коли мав спрацювати будильник вирубився, і я сам якось прокинувся за 40 хвилин. Ну ніц страшного виїхали пізніше. Зранку їхати на порядок ліпше. Ми і зі Львова також рано їхали. По-перше, менше трафіку, по-друге, мала пів дороги спить, відповідно не потрібно зупинятись на поїсти, покакати і т.д., та і Оксані легше ззаду сидіти, бо спробуй придумай якими б то іграми розважити 7 місячну дитину, щоб вона сиділа на одному місці. Ну і мені якось дорога легше йде. Відповідно замість 4 годин в дорозі, ми справились за 3. Правда є два мінуси. Багато даїшників. Останні 10 км перед Львовом, дядьки з полосатими грошедобувалками стояли 4 рази. Інший мінус, що досить багато приходиться їхати в тумані, часом такому густому, що думаєш, буду їхати за тим газоном на швидкості 40 км, для того шоб він прикрив мене від зустрічних рагулів. От мене і цікавить яким то тре бути водієм, щоб елементарних габаритів не вмикати в туман, щоб йти на обгін коли видимість метрів 50 а може і менше, і чому половину водіїв маючи протитуманки їх не вмикають. Помітив, що зранку на трасі велика концентрація мерседесів спринтерів. І на одному перевалі вони мають гніздо. Але самий кльовий плюс старту сраня, з Закарпаття, це те що ще до світанку встигаєш вибратись на перший перевал, де тебе чекає сонце. Краєвиди просто неймовірні. Як Оксана почне їздити, ми це повторимо, тіко я збоку з фотом буду.

Ням. Ложка і 30 секунд в мертвій зоні поля зору. Ось що потрібно малечі для міні диверсії. Добре що вчасно побачили, і мала ще не встигла себе нагодувати новим прикормом. Взагалі вона цікава. Коли ти їй щось показуєш і чекаєш, щоб вона поповзла, то вона це робить так ліниво і повільно, але коли її щось конкретно зацікавило, повзе шо метеор. Коротше, тепер в поле нашого зору мінімум раз на 20 секунд має попадати мала, інакше тре вже її шукати.

Ням-ням. Як тільки доця бачить свою мисочку, зразу починає репетувати, що значить бігом готуй їсти. Так як основне вигодовування в нас грудне, то прикорм почали вводити недавно. Спочатку малій не подобалось і вона кривилась і плювалась. Відповідно то діло вводиться малими порціями, поки мала звикає. І ось мала звикла і тепер доню абсолютно не влаштовують малі порції. Після того як поїсть кашку, спочатку рукою перевірить чи більше в мисці ніц нема, а потім обов’язково спробує поїсти з неї. Ось і виходить такий аквалангіст. :)

Лист. Як козаки листа турецькому хану писали. Ми так писали листа, до осередків 10ти партій які ймовірно проходять в до влади. Суть листа і результати надсилання будуть згодом. А поки чекаємо, що скажуть.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.