Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #49

А зима то прибуває то убуває. Тіко тижні спливають…

Картинг. Може хтось подумає, щось він занадто багато про той картинг триндить. Певно рекламує. Хоча я не проти щоб мені давали раз в тиждень катнутись 10 хв. за те що я наліво і направо всім розказую як це кайфово. І так всім розказую :), бо ж і справді дуже захоплива річ. Ніколи не розумів, що цікавого у формулі 1. Тепер зрозумів. Хоч дивитись і далі не цікаво. Але тепер дуже розумію пілотів. Коли важливий кожен рух, кожен градус, кожен міліметр, що дає мілісекунди. Хоч раз але спробувати варто. Адреналін так і пре, якщо не плентатись звичайно. За фото пасибі Юлі. Ну і варто почитати пана Циганкова. Особливо розділ про вхід в поворот.

Воко. От десь ходили інтернетами, макрофотки очей людських. І мені шось такого захтілось. От і мучив дружиноньку свою цілий вечір. Насправді то дуже не просто. Спочатку поставити світло(що мені не дуже і вдалось, наступного разу буду пробувати пораду Алекса), потім, виставити фот, потім заставити Оксану не сіпати очима, ще важче. Одним словом, будемо точити техніку, а як все буде відточено приймаю бажаючих на воко портрет :). Уявіть подарувати таку фотку розміром А4 комусь, щоб висіла і дивилась ))).

Доці. Ходили на ДН до похресників, знову купа дітлахів. Похресниця серед них найстарша, влаштовувала дітковщину. І правильно, рісорс менеджмент в наші дні штука корисна, завжди пригодиться, а чим раніше почне трейнатись тим раніше буде їй то допомагати. От правда чим далі, тим складніше самим рісорс менеджментом обійтись, тре качати і ріск менеджмент, і конфлікт менеджмент. Ну то таке, думаю піде в садок прокачає :). А взагалі, їздили на авто, Оксана ще не готова до самостійної їзди, от я і не вживаю, і нічо, замінив спілкуванням з похресниками, і радий що замінив, бавився з меншим. Він так весело реготав.

Велозима. Ось і  мухи налетіли. Я перезув гуму на велосипеді. І вйо. Маршрутки не переварюю з того часу як купив авто, пішки не люблю ходити, та і слизько, такий вид автосексу як чищення снігу і льоду з вікон, абсолютно мене не пре, та і мені вже пішки навіть швидше ніж гріти авто і їхати. Я ліпше педальки покручу. Правда погода наша до дупи. Бо коли почався дощ, все мокре, не поженеш, бо болотніки зняв, то виходить всього в півтори рази швидше ніж пішки. Тре великі болотніки, або стабільну <0 температуру.

Візокозима. А ше тре санчата, бо з такою зачисткою снігу, що проводять наші комунальники, на тротуарах, хоч озиму пшеницю вирощуй. Снігу не пройти не пропхатись. Візочок в таких умовах, перетворюється з візочка на пхачок, чи носичок, бо застрягає в снігу і все. Тре буде Миколаю передати від Софійки, запит на санчата.

Доганялки. Оце мега весела гра. Мала чудово розуміє правила. А їх є два. Я доганяю вона тікає, і я тікаю вона доганяє. Це все супроводжується бурхливим писком-визгом, що аж вуха закладає, може це компенсація розміру кроку, типу альтернативний вид атаки. Але повзати ми так можемо довго. Точніше мала може довго, а в мене колін швидко починають боліти. ну і якщо взяти розмір мене і  максимальну швидкість в такій позі, і пропорційно прирівняти до розміру і швидкості малої, то я явний аутсайдер в цьому змаганні.

Фріленсінг. Фоткав-фоткав, і ніц не сфоткав, тому виставляю листопадову спробу. Спробу фріленсінгу. Інформацію про то шо то таке підкинув як завжди Усамич. Постійно шось викопає ). Так от. Ідея фріленсінгу чудово пояснюється назвою. ВільноліНзинг. Тобто знімаєте об’єктив. І просто тримаєте його перед байонетом, віддаляючи і нахиляючи, можна добитись різних цікавих ефектів. Очевидно, що є ризик нарватись на термінову чистку матриці, ну але на що не підеш заради мистецтва. Мистецтва в мене не вийшло, але я хоч тепер знаю, куди нахилити лінзу, щоб там був фокус, чи там. Фота клікабельна. З постобробки, трішки контрасту і процесінг з раву в жпег. Ніяких блурів і т.д.  Усьо вільноліНзинг.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.