Спогади
матрасника

Осінь і не тільки

Осінь цього року не така як завжди. Що в принципі не погано для дітлахів. Та все одно якось не звично. Хоч осінь я не люблю, та цього року, їй вдалось завоювати трохи моєї симпатії. Та в будь-якому випадку, ця осінь є найкращою моєю осіню, бо ж є доня. А в неї зара такий період, що кожен день суцільний сюрприз.

Вчора ввечері під час прогулянки в парку, розважався зйомкою малої з її подружками, хотів спробувати відяшку в стилі same day edit. Тобто зробити відео в день зйомки. На вімео наприклад є один дядечко, який робить такі весільні відео. І дуже це є популярним, бо те як молодята збирались, вінчались і т.д. показують на бенкеті, і воно дуже справляє враження. Та не про це зараз. Спробував. Сподобалось. І от вирішив запостати, і якось надихнувся на 365 like пост.

Купили доці перший велосипед, вона вже давно заглядала на чужі велосипеди. Радості не було меж. Називає вона його ніжно “педя”, і дуже його любить. Їздити ще не навчилась, але він вже приніс не аби яку користь. Мала в свої 1рік і 8 місяців, знає де право, а де ліво. І все завдяки велосипеду.

Цієї осені ходив якись злосний вірус. Дівчата мої перехворіли потрошки і швидко. А я ходив гордий, що я такий моцний. Зато мене потім як взяло, так я 5 днів мучився. Давно не хворів так. Але тепер маємо таку проф процедуру ГРЗ.

Як підняти настрій кільком десяткам похмурих людей. Все просто, йдете на світо батьківства, там малюєте малюку щось на обличчі, а потім з тим малюком ідете додому. Уваги привернете до себе багато, зате всі перехожі мимоволі тай посміхаються)

Нам не дай їсти, дай один  одного помавпувати). ССівська малеча.

От так ми розважаємось. Відбераємо камеру в тата. І хоч я і більший в 2,5 рази, і важчий в 7,5 разів, та мені тяжко було. Бо ж коли смієшся так що живіт болить, то навіть з таким карапузом тяжко справитись.

Зараз модно не визнавати всілякі свята, типу хеловіну, дня валентину, і 8мого березня. Я не те що не визнаю, мені просто якось буйдуже, як люди ставляться до тих свят. Але цього року це була непоганий привід зібратись з дітваками, і поробити чогось для них не звичного. В даному випадку вирізання гарбузів. Дітворі сподобалось, батькам теж. Знову ж таки СС мами і діти).

Мала якась безстрашна. Заоазить на спинку дивану, ходить там, а потім скаче. Часом вниз головою. Боремось як можемо, та ж не завжди встигаєш додивитись. Взагалі з тими дітьми кожен раз двояке відчуття, і потроху розумієш своїх батьків. З одного боку лізе дитина на диван і скаче з нього. Та й думаєш собі. Ай молодець, не боїться чогось нового. Ну а вдариться то буде наука, більше не полізе. А потім думаєш, блін, а як сильно вдариться. От і мучишся. Бо ж колись сам же своїм батькам казав, що як будуть в мене діти я їм все буду дозволяти. Виходить брехав).

А ще восени згадується літо, і літня відпустка. Особливо згадується коли тре перебрати і обробити тисячі фоток з тої відпустки. І так сидиш і думаєш, “ну шо ж то за фігню ти сфоткав”, чи “для чого стільки дублів?”. Одним словом в процесі, може до зими і вроджу якись звітик з відпустки.

Ось такі от справи. О ще згадав що хотів сказати. Мала шалено набирає словниковий запас, я вже часто просто не встигаю попвнити свій словниковий запас дончиної мови. І часто вже її не розумію. А вона шось просить, а ти тупиш і не розумієш, а вона бідолаха думає що то я спеціально придурка включаю, і ображається. Та ще й реченями говорить, та щей відміняє деякі слова о_О. З яскравого: кольольолі папіп, татів, какак, вововк і зазай, тато валя, мама атяня, дідо водя і мітя. Знає всіх родичів і їхніх домашніх тваринок. З англійського: май нейм піпійка, ан ту фі, хелоу дог. А ще я гордий що моя мала доча, коли стоїмо на перехресті чи пішохідному переході зі світлофором, бачачи червоне світло каже “не моня іти”, а на зелене “моня йти”. І мабуть вона дуже дивується, чому деякі великі дяді і тьоті не знають цих елементарних речей.

Перечитав на помилки і зрозумів що я відео мав вставити)))). Все вставляю.

з.і. Коли едітав, думав тре перезняти в день, бо ж кольори і все таке. Але оскільки я останім часом в парку тільки ввечері вже коли темно, то тільки сьогодні побачив той жах. Парк тупо не прибирається, смітники перетворились на купи сміття, листя все засипало. Одним словом з тим євро 2012 всі забули про львів 2011.