Спогади
матрасника

Мій компошлях

Якось Петро Нек в фейсбуці згадав про те на яких компах починав. І шось на мене така ностальгія найшла, почав згадувати, як це було в мене. І шось вирішив записати для себе. Колись буду читати і думати “цей допис на друк” і комп сам мені роздрукує все, а я вже показуватиму цей допис друзям дідкам з якими буду грати доміно в парку на стареньких айпедах чи гелексі табах. 

А починалось все в далекому 92 році. Мої батьки на той час працвали в державних установах, і в обох були робочі станції IBM 80286, такі як на картинці зверху. На той момент їх вже навіть припинили випускати, але в пострадянському світі це було шось. Я на той момент був першокласником, і постійно просився на роботу покодити побавитись. І дуже добре пам’ята ті ігри які бавився. Причому на різних роботах я бавився різні ігри. В батька на роботі була крута Формула 1.

Я коли бачив цей сплешскрін то вже відчував хвилю адреналіну по тілу. 

В мами ж на роботі я бавився Pacman, який називався CD-MAN і мамині співробітниці його так і називали “ЦЕДЕМАН”

Ще часом бавився “Принц персії”. Ну і звичайно в обох був хіт тих років “Полє Чудес”, з пятачком, стєпашкою, і снікерсами.

І це тривало до 93 року. Потім ми переїхали, батьки змінили роботи, і на нових роботах не було компів. Зате прийшов 94 рік і прийшов час приставок. По всіх каналах рекламували слона який показував піс. У всіх тоді було скрутне становище, та все ж таки в багатьох з’являлись 8бітні приставки китайського виробництва. Навіть відмазка батьків що “від денді сідає кінескоп” не допомагала їм. Мені нажаль так не пощастило як іншим тому я постійно ходив до когось бавитись. В ті роки паралельно з приставками був популярним тетріс на 100500 ігор з противними звуками. І мені пощастило тоді впасти з такого турнічка який ми називали комариком. Впавши я зламав собі два лівих ребра. Поломані ребра ведуть до місяця лежання. На другий день лежання мені дарують тетріс. 

Як пройшов місяць я майже не пам’ятаю. А тим часом популярність приставок не спадає. і вже в 95тому році в мене з’являється оригінальна Dendy, а не якась там китайська фігня, хоча почитавши вікі виявляється денді якраз і була підробкою. І почались мозолі на велких пальцях рук, Блок живлення в холодильнику, щоб не згорів, сховані батьками джойстики(в кожного порєдного геймера було де взичити до вечора :) ). З ігор пам’ятаю найяскравіші.

Хтож не стріляв качок?

Хлопчача контра

Чи купки збирали

Якби видавали військове звання за участь у віртуальних танкових боях, то я і всі мої друзі мали б звання галктичних архігенралісімусів.

Ну і ж звичайно як ж без рятування непонятної тьотки і боротьби в кого більше салютів.

Це ж звичайно не всі, але основні, які бавились всі мої друзі, і бавились багато.

Так закінчився 95 рік і наступив 96 рік. В знайомого з’явився ПК01 Львів. Це було справжє відкриття в світ бейсіка, коду, циклів, змінних і т.д. 

Спочатку тупо набирали текст програми з книжечки, навіть не знали що буде. Просто набирали і дивились на результат. Ящо був цікавий результат, то вже дивились що для чого, щось видаляли, додавали і таким чином розуміли що ж воно робить.

97 рік. Рік змін, ми переїхали в інше місто. І там мене наздоганяє бум на 16ти бітну Sega. Але оскільки приставка досить дорога, то всі ходять в клуби, де за трохи гроший можна прогуляти урок і порубатись в Mortal Combat. Думаю не тільки в мене тьохкає сердце коли чу слова фаталіті, бруталіті, френдшіп, сабзеро, катана і т.д.

Всі прийоми в цій грі виконувались завдяки комбінаціям клавіш. Яим більше і складніші комбінації ти знає тим ти крутіший. Звичайно що спочатку того всього не пам’ятаєш, то в нас були зошити де були записані ці комбінації. Потім половину приставок Sega замінили 32бітні Sony Playstation, але ми в них грали не багато бо і дорожче було, і не було культової гри по якій би визначали твою крутість.

Наступає 98 рік. Взна що факультативно можу займатись інформатикою в школі. Починаю відвідувати заняття. Клас складається з двох двійочок(286) за якими сидять старшокласнки і ті хто шарять, і штук 10 Елєктронік БК1100 на яких завантажується інтерпритатор Бейсіка з 5тидймового дисководу по коаксиальній мережі.

Згадую Бейсік. Мене пре. Часом дозволять посидіти за 286тим і повтикати на Pascal. Так я ходжу майже пів року, поки викладач не сказав, чого ми туди ходимо(нас там було кілька 8ми класників, решта 10-11 класники). Толку з нас ніякого ітак. Я кажу як то ніяк (хоча насправді толку не було, як і з нього бо він нас ніфіга не вчив). Він каже ну напиши мені прогу знаходження н факторіалу. Я чесно скажу що я навіть не поняв про шо він, але кажу напишу. Сів і думаю, шо ж тре зробити. Під столом лежить папірчик з якимось кодом на 7 рядочків, на бейсіку. Бачу шо там цикл є, знач шось круте :). Ну і дума ліпше ніж нчого, втайпав я той код в той бейсік, кличу його і кажу є. Він дивиться на код, потім на мене, відкриває широко очі і каже “На олімпіаду підеш?”. Закінчилось все тим що він таки почав готувати мене на олімпіаду міську, там я зайняв 1 місце і попав на обласну олімпіаду. Це все було в 8мому класі. Пізніше я виявив що прога на знаходження n! була короною в того вкладача, вн її задавав всім, тому і клас був повний шпорами по цьому завданню.

Ось одного літа 99того року сиджу я в день сіого народження в своїй кімнаті, і паяю пульт до саморобної машинки. Приходить тато і каже щоб я збігав в машину по папку яку я він забув. Я звичайно злий бо мене відривають від справи біжу 5ть поверхів вниз і 5ть вверх. Віддаю папку і йду далі паяти. Але на столі стояв комп. AMD 80386 33Мгц, 4 Mb оперативи, 512 Kb відеопамяті, 120 Mb жорсткий диск, 3.5″ дисковод, ISA-звукова плата, 14″ монітор розширенням 640х480. Встановленний MS-DOS 6.22 і Windows 3.11(Займав більш як 60 мб, а використовувався для пеінта сестро і сапера татом), кнопка турбо, яка піднімала частоту до шалених 40 Мгц. Щастю не було меж. Ту машинку я так і недопаяв. НА компі були дві культових гри Wolf3d, який був пройдений майже до кінця і покинутий.

І Dune2. Перша стратегія. Були пройдені всі сценарії за всі раси по кілька разів. Потім було копання файлів і зміна цих файлів, що давало необмежені ресурси, і т.д.

Більше жодна гра незаймала дорогоцінні мегабайти на 120 мб харді. Зате своє почесне місце зайняв Turbo Pascal. Тут мені добряче допомогло те що навчався я в школі з поглибленим вивченям англійської мови. Книжок не було де взяти, інтернету не було, відповідно все що я мав це хелп. Так по хелпу я і вивчив паскаль. Це був фактично перший мій комп, і з’явився він в мене мабуть завдяки тій шпорі яку я знайшов під партою, зі мною почали займатись, я зайняв перше місце на міські олімпіаді, і батьки подумали, що мабуть варто мене підтримати в цьому, хоч наскільки я пам’ятаю той комп відгриз солідний кусок сімейного бюджету на ті часи. Ось такий ефект метелика. 

99-2000 рік я просидів за своєю трйкою, або за кумовим AMD k6-2-266Мгц. Кум якраз прийшов в нашу школу, ну і ми якось подружились, два нердогіка. Правда ми в основному бавились NFS2. Кінець 2000ного ми захопились HTMLом. Почали робити якісь сайти. Звичайно на локалі, про мережу тоді можна було тільки й мріяти. Вдома я міг сайти робити тільки під Windows 3.11 і Internet Explorer якоїсь древньої версії. Проста HTML сторінка рендерилась так само якби я йшов на неї по діалапу. Цей комп ше досі лежить в мене в підвалі, і думаю що при великому бажанні можна його запустити. 

В той час вперше тримав цифрову камеру в руках, вперше не полюбив Apple і MAC OS. В нас в школі викладала американка з корпусу миру і ми з нею робили сайт про Хеловін в школі. Фоткали на її Kodak і пробували щось робити на макбуку кольоровому. Сайт той вигружали ввечері з першого інтернетклубу в місті, а несли його туди на 5тох дискетах. Ше донедавна, сайт був в мережі на geocities.com, але yahoo прикрили геосітіз кілька років тому. Але в мене сайт зберігся, якось покажу. Дуже смішний. 

Знайшов фотки. Їм 11 років. Ну хіба не nerds?

Прийшов кінець року і мені батьки дарують мені Celeron-800Mhz, 128Mb RAM, Geforce256 32 Mb, 20 Gb HDD. Цей комп в мене був до кінця навчання в школі, з ним я і поїхав на навчання до Львова. З того часу я вже не дуже пам’ятаю що я апгрейдив що міняв. Тоді ми трохи калимили тим що на гуртовні закупляли комплектуючі і збирали компи на рподаж, заробляли не як коли від 5$ до 30$ на компі. В хороші місяці я робив апгрейди собі. Відповідно не було компа одного, а він тим чи іншим чином час від часу змінювався. Зараз я взагалі не дуже памятаю конфігурацію своїх компів на яких працюю. 

Звичайно що за університетьскі часи історій пов’язаних з компами більше, але вони вже не такі ностальгічні, і їх значно більше.

Ось так. Хотів просто написати спогади ностальгічні, а вийшло мініоповіданнячко, так що ріспект і уважуха тим хто дочитав)))).