Спогади
матрасника

Пригоди за концепцією s24o

Вчора дехто вже бачив фото що зверху, і багатьох це фото заінтригувало. Так що почну помаленьку розповідати. За моєю класифікацією люди поділялись на такі види(по зростанню): овочі, матраци, туристи, лосі і кіборги. Себе завжди відносив до матраців. Останім часом я з матрацника перетворився на овоча, але оскільки якщо порівняти з простим овочем то я трохи не вписуйсь в той вид, то я ввів ще одну позицію, овочеподібний. Коротше кажучи, хочеться їздити більше, але в силу певних обставин вільний час витрачається по іншому, не менш приємно але по іншому.

Нещодавно я рив інтернети і натрапив на концепцію sub 24 overnight (s24o). Ця концепція дуже проста. Катайся багато, але щоб кожна подорож буламенша як 24 години і містила 1 ніч. Цю концепцію придумали як завжди американці, і вона якраз для тих хто хоче провести відпустку на велосипеді, але в силу певних причин цього не робить. Тобто іде я полягає в тому щоб після роботи виїздити десь за місто, іхати кілька годин, ночувати, і зранку вертатись в місто і йти на роботу. Все просто. А ще чудовість таких подорожей в тому, що майже не потрібно готуватись, вам потрібен мінімальний набір речей, їжі, і навіть раптом якщо щось і забули то не страшно, скоро будете вдома. 

А тепер про нас.

Коли їздиш в велоподорожі рідко, то стикаєшся з тим що процес цей не відточений, тобто береш часто не потрібні речі, а потрібних не береш. Деяка споряга виявляється поганою, але це виявляється на 5тий день довгої подорожі і т.д. І власне подорожі у форматі s24o допомагають перевірити спорягу, відточити процеси і т.д.

Так от, надумався я спробувати таке. Запропонував кільком людям, але як завжди підписався тільки знатинй овочеподібний турист Кум. Маршрут я дуже не планував, просто прикинув напрямок і варіанти. Вирішили їхати в сторону Раковця. 

Планували виїхати в 6тій, але як я казав процеси не відточені, і покинули місто лише в 8мій. Зразу повз стадіон, ми поїхали на Раковець дачами та селами. Дуже не поспішали, котились собі і тішились що ще 2 години тому сиділи в офісі, а вже тут в полі. Природа зара в своєму піку, все цвіте і буяє, аромати такі що не передати, трава висока і кольорова. Все просто чудово. 

В перший вечір я не фоткав, а лише знімав відео на гоупро, але чую що з того ніц не вийде, бо гоупро перекосила мені шолом, і горизонт всюди завалений))). Так от, дивлячись на неймовірний захід сонця, ми розуміємо що пора б шукати місце для намету, щоб не робити це вночі. Хоч і проїхали ми цілу фігню, та не відстань нам важлива. Починаємо вкручувати, а в мене колесо пробите. Поки туди сюди, заклеїв камеру, вже сонце майже сховалось. Ми прикинули місце ймовірної ночівлі на мапі і вйо туди.

Їдемо і бачимо лише поле засіяне ніби якоюсь травою, на пшеницю не схоже. А в полі дерева. Ну думаю що коло тих дерев ж не буде комбайн пшеницю збирати, то можна там і ставити намет. А ще мені здалось що в тій траві є просіка і то просто стара дорога. Знайшли місцину в полі метрів 40 від дороги де трави нема і є така мала галявинка. Ну все ставимо тут.

Поставили намет, і сіли їсти. Зварили какао, зїли канапки, і випили пива. Ше одна чудовість такого формату, це їжа. Можна взяти все готове. А зранку ми взагалі не їли. Вляглись десь пів 12тої. 

 Я довго крутився і не міг заснути і заснув мабуть година перша. А проснувся від того що навколо намету щось сильно шуршить. Була 2га година ночі. Кум теж проснувся починаємо прислухатись, а воно шуршить і хрюкає. КАБАНИ. Пульс починає збільшуватись, і рухатись і робити звуків якось не хочеться. По звуку пробуємо визначити де ж той кабан. І слава капітошці він віддаляється. Але шось не то, з іншого боку він наближається. Ше один кабан підійшов до намету по хрюкав і пішов. І тут чути що ззаду йде ше один, і кроки важкі і хрюкання сильніше, такий собі реальний кабан. І чути було що з ним були ще кабанята. Цей підйшов майже впритул до намету, помовчав 2 секунди незадоволено хрюкнув і пішов боком.

В той момент я зрозумів що то була за просіка в траві. Це була кабаняча стежка, і ми посеред стежки втулили намет. Скажу чесно, було страшнувато, кум взагалі пропонував пакуватись і валити звідти, але я старався мислити інженерно, що кабан бачить намет, і намет є значно більший з а нього і статичний, отже кабанові до намету не має бути діла. То ми полягали спати далі, правда в туалет не виходили, хоч хотілось, але був страх втілити в життя анекдот “Пішов в ліс посцяти, побачив ведмедя, ще й посрав”. Потім спали ми як зайці, прислухались до кожного шурхіту. Але все було гаразд.

Зранку вставали з сонцем. Відкривши намет зразу згадав про росу.

Так хвилин 15ть і ходив босий по росі. 

Взагалі фотки не дуже, бо мав тільки гоупро і телефон. А там такі краєвиди, особливо при заході і світанку. Швиденько зібрались і додому. 

Напередодні синоптики обіцяли дощ як звечора так і зранку, та все було чудово.

Природа в піку, навіть павуки розміром з бульбу.

Хоч трава була мокра і додому я приїхав з мокрими ногами, та всеж це було так кайфово. 

Проснувся і за 30 секунд стоїш на росі і дивишся на схід сонця. Настрій на цілий день. В місті такого не буває.

Отже формат зарекомендував себе як такий що має право на життя, і треба його використовувати. 

Єдине що потрібно ще підшліфувати деякі процеси, щоб отримувати максимум вражень від мінімума зусиль.

А ще я дуже люлбю навколольвівя, і це дуже хороший спосіб його досліджувати.

Трек. Знаю що смішна відстань, але ж ми овочеподібні туристи, і їхали зовсім не за кілометрами.

З.І. А це фото я знайшов в нітернетах коли гуглив s24o. Чесно кажучи, таке відчуття що цей дядечко їхав з нами.