Спогади
матрасника

Плітвіцкі озера, Хорватія

 Ще минулого року я дуже хотів попасти на плітвіцкі озера, та нажаль не виходило, тому цього року, збираючись в Хорватію, я був дуже налаштований туди попасти. І таки попали. нАжаль тих всіх шедеврів котрі ходять інтернетами зняти не вдалось, але в мене є залізна відмазка, яка більшу частину маршруту сиділа в мене на шиї, тому шедеври будуть іншим разом. Тим більше нам вдалось обійти тільки половину озер.

А починається тріп озерами містком через дорогу :)

Вартість квитка 17 євро, по факту в нас його так ніхто і не перевірив. Тобто теоретично якщо ви бідний студент який би і хотів заплатити та не може, всеодно варто туди їхати. Взагалі я очікував що там типу територія обгороджена парканом, ну все як в нас, але по факту все на чесному слові. Купатись там не можна, на ніч лишатись не можна, але ніхто толком цього і не перевіряє. Ми бачили як купались дітлахи, а парканів там ніяких немає, можна прийти коли хочеш і зайти з будь-якого боку. 

Ми приїхали на озера вже підвечір, і майже бігли за останім автобусом. В багатьох читав що це електроавтобус, але мабуть ці люди сиділи в причепах, бо ми сиділи в якраз в тій частині де мотор, гудить та дизеляка не гірше трактора. Та їхати не довго хвилин з 10. 

І попадаємо ми на верхнє озеро. Дітям зразу цікаві рибки яких тут багато і їх добре видно.

Більшість шляху йде по таким дерев’яним місткам, і якби їх не було то більшість красот так би ніхто б і не побачив. Багато і так заховано по кущах.

Ну і в кущі варто заглядати всюди щось цікавеньке, наприклад прірва з водоспадом))).

 Перші водоспади трохи далеко і не дуже великі, але той ансамль який вони утворюють разом з озером в яке падають дуже гарний і якраз добре це все розглядати здалеку.

Живності там море. В озерах купа риби, риба добре розмножується бо багато корму у вигляді комарів, ну і купа качок, пташок, метеликів і т.д.

Багато де стежки буквально на 5-10 см вищі за рівень води, що аж ставлять такі бортики щоб не опсипалось.

Оскільки ми були ввечері то туристів вже було не багато тому ми могли сидіти на хідниках скільки хотіли.

Взагалі я тут міг поумнічати чому озера власне такі. Але для цього є вікіпедія, я просто розповідатиму як це було. А було це кльово. Від води іде прохолода, дуже шкода що не можна купатись, хоча зрозуміло що якби всі купались то це місце б знищили в момент.

Все що падає в озеро, я маю на увазі не незграбних туристів, а дерева, кущі, камінці, лишається в воді, озера не чистять від природнього бруду. Стараються все лишити на природу, сама кинула, сама нехай і розбариється.

От нарпиклад таких випадків коли дерево впало на хідник там море, то беруть і просто вирізають кусок дерева що заважає хіднику і все.

В багатьох місцях значки, типу сюди йти не можна ,а ле по факту воно дає протилежний ефект, всім здається якщо забороняють значить там шось цікаве. І так і є, там щось небезпечне але цікаве.

Насправді все це природнє сміття створює атмосферу дикої природи.

В одному місці купа монет. Підозрюю що було так. Якийсь чувачок вирішив кинути монетку, за ним йшла група туристів з японії, які не відрізняються великим туристичним інтелектом, а просто повторюють все що роблять інші, а оскільки ходять вони завжди толпами по 50 чоловік. то вони в момент перетворили місце в таке куди кидають монети. Там і українські були.

На фото зверху видно дерево і коріння що повилазило. Запамятовуємо його.

Ось цей найбільший водоспад що ми бачили, вражає. Причому спочатку вражає коли ти зверху, а потім коли спускаєшся вниз.

Верхнє фото зроблено якраз з того коріння

А тепер бачимо то саме дерево на верхній світлині в правому, верхньому куті, такий світленький патичок.

І ще разок по центру.

Крутенький водоспадик, нє?

Після того великого водоспада, більшість водоспадів вже не дуже вражали.

Та і взагалі після певного періоду гуляння, все почало бути однаковим. Можливо це через те що ми були з дітьми і тривалість нашої прогулянки збільшилась відсотків на 40.

Так і ходив більшість часу.

Те про що я кажу коли падає купа гіляк і утворюють гарні візерунки.

Так ми спустились на середню частину заповідника. Звідки пароми возять в різні точки. Там риба взагалі нагла і жирна. Їй кидаєш хліба кусок, вода починає кипіти, ті потвори аж вискаують і в момент все зїдають, думаю буханку хліба ростірзали б за хвилини дві.

Чекаємо на такий паром.

Як я казав в хорватів досить багато правил, і це добре, але видно що самі ж хорвати дуже часто їх порушують, тобто правила більше для туристів. І це теж правильно бо хорват який порушує правила знає що йому тут жити, і може порушує якось дбайливіше, бо русо турістові побарабану, насрав та й поїхав. Це я до того, що і купаються на плітвіцкіх і ночують.

А зупинялись ми в цьому будиночку в 10ти км від озер. Дуже затишна місцинка до якої треба їхати по однополосній вузькій гірській дорозі. 

Циганчатко якесь побігло :)

З.І. НА плітвіцкі озера варто їхати однозначно, такого ви ніде більше не побачити, а враховуючи природу тих озер, хто зна скільки вони часу будуть стояти.