Спогади
матрасника

Лижі та гіпс

    Отже, як ми з’їздили на Буковель? Однозначну відповідь дати важко. Проте можу сказати, що це було найкраще катання на лижах за весь мій лижний досвід. Погода була чудова, так як 66,(6) часу були будні дні, відповідно мало людей, і чудові схили. Чому відповідь не однозначна, а тому що сезон лижний я закінчив, і закінчив не чудовим спуском, а гіпсом на лівій нозі.

А тепер по порядку

    Такою чудовою і водночас напряжною річчю як авто ми не володіємо, відповідно добиратись до Буки потрібно манівцями. Логістику продумали, і думаю що це ідеальний варіант для добирання в будній день без авто. Отже в середу о 21:30 ми вирушили на Станіславів з головного двірця міста Львова. Потяг наш прямував на південний схід і мав прибути на місце призначення через 7 годин 15 хв. Явно потяг якийсь манівцевий. Їхали так, щоб більш-менш  виспатись. Спав як заєць, пів годинними підходами. О 4:45 вивантажуємось в Станіславові і вантажимось у першу маршрутку Львів – Буковель о 5:30. В 7 ранку ми вже були в Микуличині де посилились в пані Оксани. В 9 годині ми вже піднімались на витязі №1.

    За рахунок того що всі витяги працювали і було мало людей вже о 2 години ми спустились 23 рази. Так як остання нічка була не доспана, плюс фізичні навантаження з не привички, ми вирішили їхати в хату. За 2 години ми вже приймали душ, перекусили, зіграли дві партії в шахи, і в 7 годині ми вже лягли спати. Спали майже 12 годин, в 7 ранку приїхали Тарас та Марта які були з нами до Суботи.

П’ятниця

    В п’ятницю було саме краще, оскільки за ніч впало досить багато снігу, і температура троха знизилась, на Буці майже всі пушки працювали цілий день. Народу майже не було і ми накатались дуже кльово. Дехто умудрився загубити телефон.

    Доречі, в перший день взяли шоломи на прокат, на щастя вони не пригодились, тобто на голові вони були але по своєму призначенню не використовувались. Зате тепер точно можу сказати що без шолому я на схил ні-ні.
Вечір закінчився кількома партіями в шахи та шашки.

Субота

    Снігу було досить, стало тепліше, але кількість народу відверто дратувала. Так як шоломи брали на прокаті №8 це на стоянці коло бугільного витягу, десь на 3 сходинці, то вирішили що приїдемо туди зверху. Від 2 витягу в падло було піднятись пару метрів. Тому було вирішено піднятись 13 витягом і спуститись до самого прокату. На 14 спуску, перед поворотом на 13 я зупинився щоб дочекатись всіх і їхати разом. Коли я побачив що всі є, я різко дав вліво. Оксана якраз хотіла під’їхати до мене і я фактично попав під неї. Швидкості в неї великої не було, але я впав від болі в нозі. Біль був такий ніби просто здерло кантом шкіру, але все було трохи гірше. Отримав розріз ноги аж до кістки разом з м’язом.

 Замітка: на кожному скі-пасі є телефон рятувальної служби.
    Після дзвінка, рятувальники прибули хвилини через 4. Звезли мене до низу і на швидкій доставили в Яремчанську лікарню, де лікар на протязі 1,5 години зашив мені спочатку м’яз, потім шкіру, і щоб це все не порвалось наклав гіпс. Автобус Буковель – Львів успішно доставив нас до Львова.

Наступні медичні пріколи чекайте далі…

З.І. Але точно можу сказати, що ця каталка була найкраща в моєму житті. Пусті схили і нові магфаєри рулять…