Спогади
матрасника

Проект 365 – тиждень #13

Продовжую надолужувати…

Виделко. Хто пам’ятає, я збираю новий ровер. От приїхало виделко із самої гамерики. Чекаю частину коліс з північної  Ірландії. І нарешті вже почну збирати. Але радості не було меж :)

Куми. Хрестини, відбувались напередодні вербної неділі, в Домініканському соборі. Доця трохи плакала, але їй сподобалось. :) А ше тота тьотка вишила їй гарну сорочку, правда наразі вона трішки завелика, але скоро буде якраз. Тоді вам і покажемо :)

Вербна неділя. Під час прогулянки, надибали в парку підсніжники. Їх там було зовсім мало, і потім ми бачили як варвари-діти їх знищували. Ось так (

BikeToWork. Ото видно що нарешті весна. Приїздю на роботу а на велостоянці вже порядно ровериків. Перед тим було тільки 2, мій і Сашка. А тут з понеділка 5, потім було ще більше. Тішусі.

Лайфхак. Хто як обідає? Я тепер обідаю в парку. І знову ровир вєщ. Щоб якось урізноманітнити робочі будні і проводити більше часу з родиною, було прийняте рішення. Дружина з донею, йдуть гуляти в проміжку між першою і третьою. Перед тим мені гріють їсти і кладуть в пластикову чабарку. Потім Оксана пише мені в скайп, що вони виходять, я збираюсь і їду в парк. На сьогоднішній день, я вже робив так разів 5. Ось так. Он як дідуган дивиться як я наминаю смажену бульбу з морквою по корейськи.

Є правда в тому лайфхаку два нюанси. По-перше, я реально настільки розслабляюсь, що забуваю що тре на роботу, а коли згадую, то як серпом по тому що заважає поганому танцюристу. А по-друге, 8 хв назад, та ніколи в житті. 15 мінімум, бо ж наївся. Але то дурниці, мета перевершила засоби.

Дві біди. В нас так само як і в Росії, ті самі дві біди, причому одна біда ремонтує іншу.  Ремонт виглядає як закидання ями камінцями, і заливання бітумом. Ситуація на дорозі так склалась, що калюжу з камінців і бітуму помітив в останній момент, і гальмівного шляху вистачило якраз, щоб переднім колесом загальмувати в тій калюжі. Трохи бітуму і зачерпнуло мені на ногу.

Згадав анекдот “Я побрила одну ногу і зв’язала собі светр, другу ногу не брила, навіщо ж мені ще один светр.” Я тепер теж маю продипільовану одну ногу. Був би я профі велосипедистом, то це +0,0005 до аеродинаміки. А так просто смішно. Велошкари слава богу відмив, а от над штанями тре буде попихтіти.

Дідобайк. Поки тато обідав, дідусь забрав його ровир, і пробував справитись з тим звіздольотом, в порівнянні з тим на чому дід катався останній раз. Казав сподобалось.

Проект 365 – це спроба побачити кожен день свого життя збоку, і в кінці року, об’єднавши всі кадри в одну історію, побачити, як ж це було.