Спогади
матрасника

ПВД: Львів – Раковець – Львів

“Вилиєш, ніц тобі не продам!”
(с)Продавець вина і бринзи

Світлини

Отже, захотілось мені поматрацити навколольвів’ям. В суботу пізно ввечері накидав швиденько маршрут полями-лісами на Раковець, і назад. Орієнтувався на простеньких 50 км, оскільки останій раз матрасив 31 серпня. Як завжди підписався кум. Кинув також пропозицію на Бескиді. Відгукнулось ще двоє Spirit та nnn. Надіялись на погоду хоча б таку як була в суботу, хоча ще в момент складання маршруту, за вікном тарабанив дощ. Зранку дощу не було, але тільки я виїхав, він почав падати. Але бажання матрасити перемогло. На місці зустрічі, були всі і навіть більше. Скиталець вирішив з’їздити по воду. Всі висловили свої жарти з приводу моєї сумки на багажнику, і наплічника, ніби я їду на 3 дні. І рушили.

Хоч я і планував зразу їхати не по трасі, та Спіріт мене трохи роздуплив, що ми там не проїдемо. Трохи пробували прориватись та лише витратили час, всюди паркани, брами. собаки, охорона. Тільки час витратили. Скиталець ж зразу рванув по трасі. А ми, вже зрозумівши що траси не оминути, через Солонку, поїхали в сторону Жирівки. Говорили-балакали, і вже думали що треком моїм не поїдемо, бо влом в болото лізти. Але коли доїхали до повороту в поле, виявилось, що грунт, хоч і вологий, проте твердий. Поїхали. Було мінімум блуду, але такого який не заважав, а лише дав зрозуміти краще місцевість. Це напевно сама залікова частина маршруту. Мальовничими міні Карпатами. Хребти, ліси, луги. Зрештою на верхньому фото видко.

Тільки-но ми виїхали з полів-лісів-лугів на ацвальт, як Спіріт помічає, що в нього пробите колесо. Стали на “шиномонтаж”, Спіріт справився швидко :).

В загальному, тими полями ми зрізали приблизно 5 км асфальтованого шляху. Не відомо як би було швидше, апе точно відомо, що наш шлях був набагато приємнішим. Їдемо ми і балакаємо про різне. Але багато про велосипеди. Я їхав на сліках з болотніками, народ на злій гумі без. Думаю я все ж таки був в ліпшому становищі, хоча було кілька місць, де мене порядно носило, і я мало не впав.

Їдемо і думаємо, де ж то Скиталець? Вже певно ві Львові. Аж раптом бачимо їде на зустріч. Поговорили, пожартували, та й попрощались. Заїхали в село Підтемне, і під’їхали до роздоріжжя. Поки я звірявся з жопесом, помітив будівлю подібну на костел. І явно покинутий. Вирішили оглянути.

Костел зразу нам видався сучасним. Вже потім в неті я прочитав що він збудований в 20тому столітті. Зараз не діючий, але в досить таки непоганому стані, тобто Косметичного ремонту достатньо щоб він діяв. Що цікаво, на castles.com.ua, інформації про нього нема. Та і взагалі, це для мене основний ресурс для планування оглядів цікавинок. А на даному маршруті, цікаве згідно сайту було аж в Раковці. Вже опосля, я знайшов ще кілька сайтів, і зрозумів, скільки ми пропустили по дорозі.

Двері зачинені, але вікна побиті. Троха заглянув в середину, і зразу рушили далі.

Вже за кілька км ми приїхали в Раковець. Зразу помітили костел, і оглянули. Стан жахливий. Цілком ймовірно що вже наступної весни, ця башта посеред даху, як і сам дах вже будуть всередині. Дах тримається на чесному слові. Взагалі, я хоч в середину і зайшов, але в глиб не проходив. Якось не хотілось отримати по тім’ячку, хоч воно і захищене пінопластом, якоюсь гнилою балкою.

Якщо зима буде дуже сніжна, вона скоріш за все буде остання для цього даху.

Ще доречі одне спостереження, яке зрозумів під час цієї покатушки. Я постійно кажу, що от в нас руїни і руїни, і ніхто не дивиться. Але як би їх не було, то і я б не мав на шо дивитись. Чомусь доглянуті будівлі не так манять і цікавлять як руїни. Я ні до чого не веду, просто констатую факт.

Надивився Алєксових панорам, і самому таких захтілось. Але як бачимо перший млинець комом. Ну ніц страшного, ще буде.

Ну і вже буквально за кілька хвилин ми приїхали, до джерела. Люду було меньше аніж очікувалось. Попили водиці, пообідали, і рушили назад. Спіріт ше поїхав докатувати на озеро Барвінок. А ми вже троха потомлені вирішили вертатись домів трасою, а не планованим маршрутом, оскільки, і самі замахались, і погода ніяка, та і година пізня. На виїзді з Раковця, кум купив собі вина, а я ризикнув і купив бринзи овечої. Хлопаки теж хотіли, але їх жаба дусила, що зара вкуплять а воно не смачне буде. То я скажу так, що тепер вас жаба на дусить :), бо я сьогодні їв ту бринзу, і вона чудова. Знав би купив би дві банки.

Так по трасі, ми ще засвітла добрались до Львова. Скажу чесно, двомісячні перерви між матрацами, даються в знаки, а їзда на роботу тут не допомагає. Я проїхав всього 60 км, але ноги боліли порядно. Та не зважаючи на погоду, блуд, незакінчений маршрут, я отримав повний памперс феншую від цього матрацу. І до того ж, отримав ще один варіант матрацу. Вже продуманішого, з додатковими оглядинами руїн, і нормальним закінченням полями, а не трасою. Не розумію як люди їздять по тій трасі, та ще й по 200 км. Там їдеш, і нервуєш коли фури проносяться, а коли ніц нема то їдеш і позіхаєш, бо ніц цікавого. Пасибі всім хто склав компанію.

Сторіночка вело ґіка

Відстань від дверей до дверей: 60.32 км
Час крутіння педалів: 03:28 год:хв
Середня швидкість: 17.3 км/год
Максимальна швидкість: 52.9 км/год

Трек

З.І. Вперше планував подорож, користуючись сервісом Gpsies. Признав, дуже зручно. А від цього тижня ще зручніше, бо гугл оновив знимки України, хоч знимки і меньш якісні за попередні, зате покрита майже вся територія, а може і вся, я ше не знайшов якогось задуп’я не сфотканого. Хоча не дуже то і шукав :).