Спогади
матрасника

And action…

фото: quartertofour.com

Отже було в нас вчора перше заняття в артшколі. 3 цікавих години, під час яких було мінімум флуду, а в основному корисна і цікава інформація. Спочатку було знайомство в стилі клубу АА. Цікаві люди там зібрались. Правда зі всієї групи, тільки я і ще одна дівчина закінчили навчання у ВНЗ, решта ще вчаться, в середньому 2-4 курс. Є одни школяр, 10тикласник, з блиском в очах. Таке відчуття що в нього ентузізму хватило б на зйомки аватару за час навчання :). Так що я вже знаю як це бути старічком :).

Трохи офтопу. Була одна ситуація, яка змусила мене трішки задуматись над тим як я виглядаю, і що далі з цим робити. Одна дівчина спитала скільки мені років, і була здивована моєю відповіддю, бо думала що мені 21. А я собі потім подумав. От люблю я певний одяг, там кросівки скейтерські (найзручніше взуття що я колись носив), штани ширші ніж зазвичай, де море кишень, а якщо вони ще й камуфляжні взагалі ідеально, можна скільки хоч їх вимазати об велосипед, а не видно :). Всякі худі, кенгурушки і т.д. футболки кольорові. Ненавиджу прасувати одяг. Тому якщо мене побачити на вулиці у понятому одязі, знайте Оксані моїй за мене встидно, але вона з тим ніц не поробить. Одяг я той ношу бо він реально дуже зручний. Так от, буде мені 30, 35, 40. Але одяг той мені далі ж буде зручний, і я не захочу іншого. І тут дилема, я ж буду смішний. НА мене будуть дивитись і думати, от старий пердун, вдівся як засранець. І що робити в тому випадку. Хоча є одна думка. Ті люди що старші за мене на 15 років будуть так думати, ті що на 10, будуьт вже менше, ті що на 5 взагалі не будуть ніц поганого думати. А ті що підростають разом зі мною теж нормально ставитимуться. Ну а молодь, взагалі не зважатиме, вони тоді будуть носити якусь фігню, незрозумілу для нас дорослих )))). Кінець офтопу

Потім були організаційні моменти, і почалось саме цікаве. Детально розбрали що таке сценарій, для чого він і як його писати. Я ніколи б в житті не подумав, що писати сценарій так цікаво. І взагалі наскільки це важливо. Насправді від успішності сценарію залежить успішність фільму.

Сценарій має певну структуру, тобто кожен фільм розбитий на етапи. Ми обговорили ті всі етапи, пділились на групи кожна обрала якийсь фільм і пробували розбити його на етапи, де який етап зміню і нший і т.д. і чому. Наша група більше часу потратила на вибір фільму ніж на його обговорення. Була ідея “Титанік”, але через посовість відкинута, потім “Матрицю” спіткала та сама доля, і ми розібрали “Шрека”. І не дарма бо дві групи розбирали “Титанік”, одна “Матрицю”, і одна “Реквієм по мрії”. Тобто метою було зрозуміти те що всі фільми знімаютьса за перевіреною схемою, яка будувалась роками, і є успішною для того щоб утримати глядача до титрів. (щось на кшталт, базових правил в фотографії, як правило золотого січення, горизонт і т.д.)

Потім ше трохи говорили на ту тему, і отримали завдання на наступний тиждень написати, одну складову сценарію, для наших майбутніх короткометражок. Або і цілий сценарій, хто зможе.

3 години пролетіли набагато швидше ніж колись дві пари в політесі. Та і взагалі я додому прийшов з таким піднесеним настроєм. Не то шо колсь з пар. А ось кілька почутих цитат, які б я хотів запам’ятати.

“Якщо на початку п’єси на стіні висить рушниця, то до кінця п’єси воно обов’язково має вистрілити” – про важливість дрібниць і деталей (А.П. Чехов)

“За хорошим сценарієм, можна зняти хороше і погане кіно, за поганим, тільки погане” – про важливість сценарію

“Ну все сценарій написано, фільм готовий, лишилось тільки його зняти” – про важливість сценарію. Тобто коли повністю готовий сценарій(режисерська версія), то зйомки це в основному вже технічний аспект.

“Правила потрібно знати, щоб вміти їх порушувати” – цей вислів частенько доводиться чути по відношенню до фото.

Ось такі от кінопироги. Пішов брейнстормити тему мого сценарію.