Спогади
матрасника

Трохи про Гамлета землю

Восени відправили мене по роботі в Данію. І фотки з тої подорожі я вже давно обробив та якось не доходили руки написати про враження. Тому почну потрошки.

 

Насправді перші фото це не Данія а Нідерланди, оскільки наш переліт в три ланки пролягав через Амстердам.

А такий вигляд з тераси амстердамського аеропорту, це такий кайф коли в аеропорті є відкрита тераса з столиками .

Отака

Нідерланди наскрізь прорізані дорогами і каналами.

І дуже багато зелені.

Через ілюмінатор трохи важко фотати, бо вони як правило мутні і брудні.

Небо витікає в землю…

Або північноморський канал витікає в небо.

Або так, коли трохи сонця.

Канали, канали, канали…

Ось такі стакани на бортах KLM

А це вже сонце світить на датське королівство.

Тут добре видно як живуть датчани срєднєй паласи Даніїї. Будинки розкидані на великій території, далеко один від одного.

Навіть не уявляю як вони живуть і не гризуться з сусідом)))

Данія просто дивувала небом з самого початку.

 

Приїздимо в готель, близько 8ї вечора, а він зачинений. Ми і стукаємо, і пробуємо зайти, а ніфіга. Зачинено і все, а всередині пусто. На дверях режим роботи рісепшена, з 8ї до 6тої. Якщо є питання то телефонуйте за таким то номером телефону. Думаємо вже телефонувати, пои не побачили зліва коробку з конвертами.

На верхньому були наші імена, і деякі поясненя. Виявилось що ключ від номеру відчиняє двері в готель. Готель вже видно що старий, і такий собі зношений. Все гарно чисто, але явно давно не оновлялось. Світло приглушене, підлога скрипить, і ні душі. Як в якихось трилерах. НА вулиці навколо готелю також нідуші. Кароч трохи стрьомно було. Конвертів доречі було багато, а оскільки в нас було пиво і ми цілий вечір просиділи на віранді, і не бачили жодної людини, припускаю що конверт туди кладеться зразу як людина замовила номер. Звідси тіп енд трік. Якщо в Данії ви опнились без грошей і даху над головою, знайдіть задрипаний готель, візміть нижній конвер і ночуйте))). Думаю навіть поснідати вийде. Тут доречі теж думаю, якби хтось лєвий тупо з вулиці зайшов то спокійно б міг похвавти.

Данія країна пласка, як казав один з наших датьских колег “Flat country, flat buildings, flat women”. Стосовно будинків, то зовнішній вигляд будинків в районі дуже одноманітний бо це регулюється державою, стосовно жінок незнаю, бо я їх там багато не зустрічав, а стосовно рельєфу то справді це рівниний, плаский півострів, який жахливо продувається вітрами. Власне я працюю на проекті пов’язаному з вітряками що виробляють електроенергію. Так от через ці вітри, погода змінюється щопівгодини. Відповідно небоу дуже гарно бо хмари швидко рухаються. І щодня можна спостерігати за чудовими сходами і заходами сонця. Це мені ну дуже сподобалось. А оскільки країна північна, то кут сонячної орбіти відносно горизонту гостріший, і схід і захід триває дуже довго. 

Прочка гастарбайтреів з якими я відвідав цю чудову країну ))). Доречі ота одноразова склянка що стоїть на столі, так і простояла там 4тири дні.

На роботу нас возили на таксі, хоча я б зрадістю їздив на байк по доріжках з такими во панянками. 

Місто в якому ми жили дуже маленьке, як і сама країна. Herning в якому проживає неповних 47 тисяч людей. Розваг в місті відверто небагато, як і об’єктів для споглядання. Одним з них був якийсь парк-музей під відкритим небом. Взагалі оця центральна Данія видалась мені страшно нудним місцем, якому б більше пасувала назва зануДанія. Люди не гуляють, хоч думаю це ще й з погодою пов’язано. Як я вже потім взнав що в даків є один день коли вони відриваються, це п’ятниця, але рівень відривання мабуть залежить від розміру міста. Кажуть в Орхусі чи Копенгагені люди справді відриваються по п’ятницях. Але оскільки ми прилетіли в понеділок ввечері, а відлітати мали в п’ятницю пообіді, нам це не дуже вдалось перевірити. Хоча вечір п’ятниці ми провели таки в Данії, нікого гуляючого я не помітив.

Ще в Данії не прийнято мати штори на вікнах, тому гуляючи околицями Хернінгу, ми мали змоги заглядати у будинки, і бачили чим ж ті даки займаються вечорами. Все виявилось дуже банальним, втикають в ящик.

На вулиці все виглядає так. Зранку людей нема, і приблизно о 8мій ранку включається рендерінг людей. Люди всі йдуть і їдуть, на роботу і до школи, на велосипедах і авто. Потім рендерінг вимикається до 5тої. І знову вмикається з 5тої до 5-30. І знову пусто.

Оця синя шняга, рекламувалась як один з найцікавіших об’єктів Хернінгу.

Ще під час навчання в кіношколі, я зрозумів одну річ. В Данії на державному рівні виділяють досить багато грошей на мистецтво(всяке), відповідно є багато фріків готових ці гроші освоїти. Тобто в них реально дофіга всюди всяких скульптур і т.д. Мені важко сказати що це мистецтво цікаве. Його просто багато.

Дещо цікаве, але щоб вау, я ніц не помітив.

Звичайно що в данії все гарно, акуратно і чисто, принаймі до п’ятничного вечора.

Все дуже акуратне.

Оця штука сама незрозуміла. Металева півкуля, нижня частина, що під землею, симетрична до верхньої. Квадрат який утворюють труби це діра, крізь яку видно нутроші кулі.

В офісі нас годували обідами, а на вечерю пакували пакуночки. В цей вечір в нас були бургери, які ми жерли на цій кулі).

Ото та діра.

А в ній газова запальничка, правда газу ми не бачили (.

Їмо бургери.

Один раз ми знайшли грунтову дорогу)))

То здається університет.

Велодоріжки і велосипедисти це окрема тема. Велодоріжки скрізь, і велосипедисти також. Не так багато як я собі уявляв, але в 47ми тисячному Хернінгу велосипедистів в рази більше ніж в 750ти тисячному Львові. Ліворуч якраз велодоріжка.

Не дуже вдала панорама березового гаю, де ми жили.

А це ми поїхали на вечерю в ресторан і побавитись в плейстейшн до одного датського колеги, в сусіднє місто. В місті стоїть така невеличка скульптура. Зробив її Alberto Giacometti і називається “Жінка на візку”. Скульптура дуже дорога, прямо дуже дорога. Кількасот мільйонів доларів. Хоч в Данії злочиність на низькому рівні, та ця скульптура занадто дорога щоб вночі її тримати так во на дворі. БІльшість робіт цього скульптора знаходяться в світових музеях. Рішення просте, ота платформа на котрій стоїть скульптура ховається на ніч під землю.

Наша команда.

Що цікаво що пані на візку стоїть на подвір’ї в’язниці. Саме так, будівля з годинником це діюча в’язниця з в’язнями.

Як я і казав мистецтво в Данії всюди. От посеред пішохідної вулиці є таке во око з якого лиється вода, і утворюється калюжа.

Якось так…

Все решта таке як я собі уявляв в голові про скандинавські країни.

Місто зветься Holstebro

Саме місто доволі цікаве, але ми дуже не мали часу там лазити.

Все ж мені здається що європейці якісь більш відкриті за українців, і взагалі вихідців з СРСР. Ось наприклад наші датські колеги, почали кричати тому дядькові що було б весело якби він поїхав прямо у воду, а він поржав і поїхав далі. І насправді випадків які я бачив коли абсолютно незнайомі люди поговорили по душам про якусь дурничку дуже багато, в нас більшість навіть перепросчити не може за якусь прикрість.

За всі дні що ми були в Данії я не бачив жодного вело замка. Питав в наших даків, і ті казали що немає потреби що в їхньому регіоні злочинність настільки низька що ніхто навіть не думає про прищібання велосипедів. Розповідали що одного разу якийсь злодій обчистив хату, але його замучила совість і через тиждень він все повернув назад. Зрештою в більших містах (яких аж три штуки в Данії) не все так добре. І однією з причин низького рівня злочиності є відсутність мігрантів з азії та африки в малих містах. 

Аби не думали що я брешу, то я там був))), і вогник на голові горів.

Я придивлявся до велосипедів і скажу що даки в тій околиці не їздять на старих іржавих дроческопах як в більшості європейських столиць. А їздять на цілком пристойних велосипедах, і навіть карбопідвісах. Уявіть неприщібнутий карбоновий підвіс за кілобакси коло спермаркету)).

Ще одна не вдала панорамка.

А це ми вже повечеряли. Центральна вулиця міста о 8мій годині вечора

Ну і поїхали шпіляти плейстейшн

То така собі стандартна датська дорога. На узбіччах велодоріжки, а для обгону не обовязково виїздити на зустрічну полосу. Полоси дуже широкі.

А це завод де ми арбайтали))). Це була п’ятниця і сьогодні пообіді ми летіли додому. Але наш конектед флайт включав три перельоти. Білюнд – Амтсердам – Київ – Львів. В Амстері пересадка мала бути 14 годин, тобто в 10тій вечора ми мали попасти в Амстер, а вилітати з нього в 12тій дня. Ми заздалегіть забукали собі хостел в RLD. Підкупив опис хостелу “our beergarden has a view on working ladies”. Вивчили пивну карту кількох пабів і були раді покинтуи зануданію. Приїхали в аеропорт і під час чекіну тьотя захотіла зняти двох чоловік з рейсу у звязку з перевантаженням літака. Ми сказали, що або всі летимо, або всі не летимо. то вона нас таки зачекінила. Поки седіли в залі очікування, почули щось ніби подібне на нащі прізвища, і прохання підійти до інфостійки. Коло інфостійки тітонька обізвала нас чуваками з важковимовними прізвищами і сказала що літак перевантажений і їй треба зняти нас з рейсу. Оскільки в нас конектед флайт з трьох перельотів то нам поміняють перші два, а третій буде таким як заплановано, і ми прелитимо до Львова в той самий час. Просто полетимо зранку до києва через Ригу. Ніякі аргументи що в нас важливий мітінг з містером Amstel’ом її не переконували. Вона сказала що нас відвезуть на таксі в пацаватий готель, нагодують пацаватим стейком, напоять пацаватим пивом, і дадуть по 250 євро кешом кожному, в якості компенсації. Крім нас зняли ще 2ох чи 3ох чоловік. І ми поїхали в готель. Цікаво як все відбувалось. Нам дали три папірчики. Просто бланки на білому папері де від руки були заповнені деякі поля. Ніяких підписів  чи печаток, просто клаптик папреу з інфою. Тими папірчиками ми розраховувались з таксистами і в готелі. Ось так от в них вірять на слово.

Ось так Амстер лишився на футболці Андрія і в моїй голові як місце де неодміно слід побувати, бо я ж настроївся. Готель справді був дуже пацаватим, стейк також, і пиво пішло як в суху землю. Ми сиділи і думали що би було якби авіакомпанія була не KLM, а Аеросвіт. Кеш нам дали вже наступного дня. А ще в готелі була просто бомбова фішка. Брелок для ключа від номера це була відкривачка для фляшок у формі літачка. Просто мега фіча. Спалось файно.

А зранку, гвинтомоторний бомбардір полетів нас в Ригу. Звідки той сами бомбардір полетів нас в Київ.

В бомбардіра крила над фюзейляжем, тому дуже файно дивитись з ілюмінатора на землю.

Ось це показує як живуть деякі даки. На великих клаптиках землі, де до найближчого сусіда як мінімум 500 метрів.

Привид)))

Майже всю дорогу за нами летів))

Берег балтики.

Прибалтійські міста

…

Очисні споруди для Ризького гімна.

Бомбардір мені сподобався.

Нажаль в Ризі між літаками була всього одна година, тому ми навіть не рипались.

І так ми прилетіли до Львова. Взагальному подорож мені сподобалась. Хоч і більшість часу я просидів в офісі, а меншість часу не було до чого достатись, тому ми пили акційне пиво з сусіднього супермаркету, бо неакційне коштувало як звіздольот по укр міркам. Країна шалено дорога. Наші даки зізнались що часто їздять в Німечину на закупи, а їхати туди по автобану якихось 200 км. Що я точно можу сказати, жити там я б не хотів, занадто в них там все чисто, гарно, правильно, і нудно. А ще погода дурацька. Ну і ще якось подорожуючи я зрозумів що цікаво в різних країнах, таких як Чехія, Словакія, Хорватія покататись по глибинках, а не по великих заїзжених містах. В глибинках справжня країна, а не туристична. ТАк от Данія не така, там в глибинці справжня країна, яка дуже нудна, а цікава якраз у великуих містах. Хоча то теж під питанням. Я коли читав про данію на TripAdvisor то натрапив на тему де чувак питав про RLD в Копенгагені, і там була лише одна відповідь що RLD в Копенгагені самий нудний RLD в Європі. Взагальному подорож мені сподобалась, оскільки подорож це завжди щось нове. Але країна не дуже цікава. А можливо це все через роботу )))).

З.І. Дякую Максиму що дав мені покористуватись об’єктивом, поки мій штатний ремонтувався по гарантії.