Історія однієї вулиці
Хочу розповісти сьогодні про вулицю Грабовського у Львові. Ця вулиця мене хвилює тому що я там буваю як мінімум двічі на день, і завжди з дітьом. Так це вулиця де знаходиться садок в який воджу дитину. Але там була завжди одна проблема, всього один тротуар по правий бік вулиці, і той запаркований. Фото(з групи Дайте пройти) з верху якраз добре це ілюструє. Скільки я там пробував пояснювати людям що тут ходять люди з дітьми в дитячий садочок, і вони своїм металобрухтом заважають дуже і наражають на небезпеку, та марно. Під катом буде багато фоток…
Часто люди паркувались так що треба було йти тупо по дорозі.
А тепер ще й уявляємо. Ви молода мама якій треба завести дитину в садок, але у вас є ще одна мала дитина яку ви пересуваєте у дитячому візочку. І от приходите ви на вулицю з садком, і пробуєте з тим візочком пройти тротуаром. Але через одного мудака доводиться з обома дітьми виходити на дорогу.
Міське управління міліції поблизу дається в знаки.
Багато фотографій не моїх а взяті з групи “Дайте пройти”
Найбільше дивувала мене систематичність порушень. Тобто навіть коли було місце на краю дороги, де людина б не порушувала жодних правил і нікому б не заважала, все одно лізе на тротуар. Бо так звикло.
Пересування по вулиці виглядало десь так.
Дехто навіть жив на тротуарі більше тижня.
Мене той стан речей неймовірно дратував. Кожен раз як я йшов пішки тим тротуаром я не міг зрозуміти ну чому люди такі. Я б вже і за свої гроші пару стовпів поставив, навіть пробував через Дайте пройти ініціювати якусь групу людей які теж зацікавлені в чистих тротуарах на вулиці Грабовського, бо стовпів там треба багацько. ТА шось так нікого і не знайшов.
Ще півтори роки тому лишав телефонне звернення на гарячу лінію міста, але все що отримав “Нема грошей”. Наступна спроба була вже в травні 2014 року. І це було електроне звернення.
Знову відписали, що питання розглянемо, але навсяк випадок бабла нема )))).
Ну я ходив, далі нервувався, часом сварився, і за півроку написав ще одне звернення. Підсвідомо я знав яка буде відповідь але хотів протестувати Android аплікацію для електроних зверненнь. Писав звернення пізно ввечері в суботу 15 листопада 2014 року. І за три дні я отримав обнадійливу відповідь.
Ура запланували на наступний рік, який вже мав би бути останім навчальним роком для моєї дитини в тому садку, але нічо, я ще й другу дитину маю. Але я був дуже здивований коли забираючи дитину з садка, вже 20того листопада я побачив 5ть перших стовпців на початку вулиці. Спочатку я подумав що то чиясь власна ініціатива, можливо фірми яка знаходиться в будинку внизу. Та мені було байдуже я просто тішився як щодня з’являється кілька десятків нових стовпців.
Та одного ранку я отримав телефоний дзвінок від представника Галицької адміністрації, і він каже “от ви писали звернення, і ми тут ставимо стовпці, вже пару днів, хотіли вас запитати чи є якісь специфічні зауваження до того як їх треба ставити”, я трохи прифігів, і кажу та ніби нє просто застовпити тротуар хочаб до садка, бо з дітьми тяжко, та й все.
Работніки ставлять свою автівку на тротуар, перед тим як стовпити))))
Але я тішився, коли шлях до садка став вільним. Садок якраз посередині вулиці знаходиться. І стовпці стояли до середини. Я радів мов дитина. Окрім деяких місць все було чудово.
На перехресті з вулицею Лук’яновича зекономили по три стовпці на сторону, а реально ефект від решти стовпців міг пропасти.
Ну реально якраз “паркомісце”.
З одного і з другого боку.
Але за весь час я бачив там припаркованим лише раз оцей мерседес.
За кілька днів моєму здивуванню не було меж, бо стовпці продовжили до самого верху, та ще й з протилежного боку поставили.
Краса. (клоір у фотки дивний вийшов на телефон.)
Ну краса ж.
Оцей шмат тротуару безпосередньо під садком не стовпили, він поперше вузький, а подруге впирається в нікуди, і реально більше для тих хто паркується під парканом, щоб мали куди вилазити.
Загалом на тому шматку тротуару що йде до садку, влазило до 15 автівок. Які могли стояти і цілий день часом. Тобто 15 людей створювали перешкоди сотням людей. НА фото внизу в один момент є десятеро людей, я думаю що протягом півгодини, там точно сотня проходить.
Фоток так багато бо я не міг натішитись))). А поки фоткав зустрів Орка.
Софія доречі теж тішилась не меньше за мене. Єдине що тепер що бще хотілось, щоб поремонтували тротуар і забрали ті великі плити.
Доречі ще за кілька днів до мене знову зателефонував той самий чоловік з ГалРА, і запитав чи то теж я лишав звернення по вулиці Лук’яновича, я казав що то не я. Але вже ввечері побачив стовпці на вулиці Лук’яновича.
Там правда не всю вулицю застовпили. А ось як інтегрувались з Грабовського.
Оин стовпець лишили під стіною.
Я так розумію цей кут зроблять тоді коли Лук’яновича з іншого боку стовпитимуть.
Загалом я дуже задоволнений, правда не всюди стовпцями вирішиши проблему. На поворотах люблять паркуватись, тому там треба робити видовжені переходи.
А от як робити з брамами я не знаю. От що в людини в голові, коли вона лишає між бампером і фірткою через яку всі заходять на територію садка 40 см. Найдивніше, що вивернути кермо вправо і півметра назад, і авто стоїть рівно.
Мами не думають про інших мамів.
За пару тижнів після того як поставили стовпці, один вже вирвали з кишками.
Так виглядає що то хтось врізався, бо не стало його якраз коли ожеледиця була.
Але загалом все пішло на краще )))). Так що не варто чекати з неба погоди, а повідомляти місто про проблеми міста, і тоді місто можливо вирішить цю проблему міста, або місто повідомить, що прблему міста цього року не вирішать, бо місто немає грошей)))). А то в нас часто буває як з євреєм що молив про виграш в лотерею.
9 коментарів
There are no comments yet.
Залишити відповідь