Out for a spin
Знайомтесь, це Стефан та Анджела. Він француз з польським корінням, вона британка з індіанською кров’ю, які до недавна проживали у Відні. Вони були простою парою як і більшість пар. І одного дня вони таки вирішили покинути все і поїхати на зустріч пригодам. На велосипедах. Покищо план доїхати до Нової зеландії, і рік часу. А далі буде видно. Доречі назва посту, то своєрідна назва їхньої подорожі.
Власне рушили вони минулого тижня з Польщі від Стефанових бабці і діда. І за чотири дні доїхали до Львова. Ну а ми їх приютили на 2 дні. ВОни трохи гуляли самі, а трохи з нами. А особливо їм сподобалась компанія нашої Софійки.
Що цікаво, що доці також дуже сподобалась їхня компанія. Якщо до жінок вона швидко звикає, то до чоловіків досить таки довго, але Стефана перестала боятись вже за кілька годин.
В знак подяки що ми приютили цю парочку, Стефан запропонував приготувати вечерю. Ну а хто відмовиться від пропозиції француза приготувати вечерю :).
А так вечорами ми сиділи і говорили про багато різних, речей. В основному вони випитували звичаї і традиції в Україні і це все порівнювалось з їхніми.
Також обмінювались велодосвідом, говорили про подорожі, про велосипеди, про роботу, про побутовий бік життя в Україні і в Європі.
Взагальному обмінювались досвідом. І насправді не було моментів коли не було про що поговорити. Аж дивно якось, часом з деякими знайомими немає стільки спільних тем.
Ну і після двох цікаво проведених днів, вони продовжили свій маршрут. Доця яка два дні бавилась з ними, дуже переживала через це і коли вони поїхали ще дивилась і стукала у вікно з розчарованим виглядом.
Трохи протурінгове обладнання. Стальні ригідні байки з 26″ дюймовими колесами, на шинах Швальбе марафон (дуже популярні серед таких мандрівників). 7ми швидкісні касети, гальма вібрейки, з дуже виликими колодками, таких ще не бачив, але довжина колодки приблизно 8-10 см. Зручні ергономічні гріпси та роги з обмоткою. Сідла брукс з пружинами.По 5 водонепроникних сумок на байк і по одній сумці на кермо.Вага спорядження 35 та 30 кілограм.
Коротше кажучи все виглядає дуже простим та надійним.
Чим мене здивував Стефан, так тим що він з самого початку проклав маршрут по Україні не магістральними трасами, як більшість іноземних туристів що я зустрічав минулого року, а сільскими вбитими , але мальовничими дорогами.
Ві Львові файно, але гостям треба в дорогу. Адже графік руху, візи, та перельоти не чекатимуть. Вирішив їх провести з міста в напрямку Івано-Франківська. Спочатку планували втрьох їх провести, але погода була так собі. Стефан не дуже радів, а Анджела казала, як в рідній Британії :). Та що поробиш, треба їхати. Так ми виїхали за Солонку і там повернули на Жирівку.
Так наші гості ще поприбуті до Львова казали що наші дороги це щось. А як гарно тарахтьять всі ці сумки по них.
Але десь прибуває, десь убуває, погана дорога компенсується відсутністю трафіку, чистим повітрям, тишиною, і краєвидами.
Так і їхали говорячи про різні речі. Про те як і них у Відні зупинялись велосипедисти, і Стефан проводжаючи їх думав, от би з ними рвонути.
Велосипеди завантажені, але пруть як танки :)
І я подумав, як же це класно, знати що в тебе попереду цілий світ і відносно багато часу. Не потрібно переживати за роботу, житло і т.д. Ти думаєш тільки про насущні проблеми, де ночувати, що їсти, як залишитись сухим і в теплі.
Ще вдома Стефан розповів що він записує собі в плеєр музику тої країни якою він подорожує, і слухає її. Я йому закинув української музики, а він мені скинув 6 гіг музики з різних країн, і ще всякого. Виявилось що в нас досить таки подібні меломанські вподобання.
Так ми докотились до Милятичів, де я побажав їм щасливої дороги, і ми попрощались. Було враження що ми дуже якось подружились за ці два дні. І було якось сумно, і мені і їм. Домовились що колись ще десь та й зустрінемось, особливо їм би хотілось ще раз побачити Софійку. Ще сфоткав їх на дорожку, тай повернув до Львова.
З.І. Попрощались ми коло заводу по виготовленню тротуарної плитки коло Милятичів. Звідти до Давидова йде 6 км чудової дороги вимощеної продукцією цього заводу. І таким чином, я з 11:00 до 14:30 намотав 41 км. Доречі без велокомпа набагто легше їздити :).
Julie 00:31 – 05/04/11
Kapets cikavo! Jak to kazut ne perevelys she na sviti romantyky! Otak sisty na rovera i pojihaty…
Slavik duze cikavo, meni i pislja tvogo postu bulo vazko z nymy proshchatys. vpevnena za 2 dni vy duze zdruzylys, moze kolys vy tak sjadete i do nyh v gosti na roverah pojidete))
backpacker 04:12 – 05/04/11
круто! молодці
сорі, якщо ти вже десь писав, але яким макаром усі ці закордонні мандрівники на тебе виходять завжди?
backpacker 04:20 – 05/04/11
до речі, в Анджели трихи подібний стиль хедера блогу :)
микола 08:23 – 05/04/11
прикольно. мабуть кожна друга офісна миша думає про те, що колись настане її час і можна буде присвятити час собі і кататись по світу скільки захочеш
індійці і індіанці то різні речі :-)
і найпопулярніше питання – звідки вони беруть бабло на те, щоб їздити отако?
Ania 08:24 – 05/04/11
вау. виникло таке ж питання як і вище – як ви здибались)
дивно якось, деякі фотки з центру схожі не на українські, а закордонні.
можливо це через одяг. бо зазвичай у нас люд носить не зручне, а всяке гламурне і хімічне.
p.s. мейбі не побачила, але як вони будуть україною подорожувати – на крим, схід, північ?
Xanka 08:42 – 05/04/11
[quote name=”микола”] звідки вони беруть бабло на те, щоб їздити отако?[/quote]
куди діваються гроші зароблені середньостатистичним українцем? Мова йде про зарплату, яка не тратиться повністю на проживання, а ще трошки залишається. Що я хочу цим сказати, гроші відкладаються десь на депозит, під матрац і тд. За пару років збирається певна сума, яку можна потратити на подорож :-) Рік потусувався і далі на роботу. Запамяталось як Анжела сказала, попрацюємо років з пять і знову в подорож, можливо вже з малюком позаду себе :)))
Dyak 10:06 – 05/04/11
[quote name=”Julie”] moze kolys vy tak sjadete i do nyh v gosti na roverah pojidete))[/quote]
Дуже на це сподіваюсь. Доречі вони будуть проїздом в Австралії, можете познайомитись :)
[b]2backpacker, 2Ania[/b], хтось через http://www.couchsurfing.org/ а хтось через http://www.warmshowers.org/
[quote name=”микола”]
індійці і індіанці то різні речі :-)
[/quote]
ти мене за кого маєш? Власне що не Індуської крові а індіанської (апачі(не веб сервери) і т.д.))))
Dyak 10:06 – 05/04/11
[quote name=”микола”]прикольно. мабуть кожна друга офісна миша думає про те
і найпопулярніше питання – звідки вони беруть бабло на те, щоб їздити отако?[/quote]
Ну може не кожна друга, думаю 7-8а.
А гроші дуже просто. Тобі протягом року не потрібно платити за інтернет, світло, проїзд в гром транспорті, податки, значно менше їжі. і т.д. Або ще можна роботии як кіт Матроскін. Щоб купити щось не потрібне (подорож), треба продати щось непотрібне(авто, диван, телевізор, комп, фен, комбайн, холодильник, і т.д.)
[quote name=”Ania”]вау. виникло таке ж питання як і вище – як ви здибались)
дивно якось, деякі фотки з центру схожі не на українські, а закордонні.
можливо це через одяг. бо зазвичай у нас люд носить не зручне, а всяке гламурне і хімічне.
p.s. мейбі не побачила, але як вони будуть україною подорожувати – на крим, схід, північ?[/quote]
стосовно центру, то наприклад ми з Оксаною давно не звертаємо уваги на одяг. І чесно зізнаюсь, може то трои по бомжовськи, але на прогулянку я радше вдіну щось не дуже чисте(аби не смердюче) але зручне ніж щось чисте але не зручне. Зрештоі одягу незручного в мене майже нема. Стефан і Анжела очевидно що з собою навіть такого немають ))) Ну і вони досить таки дивувались дівчатам в міні на шпильках на високому замку. А деяких взагалі мало як не повій сприймали.
Ну і їхня мандрівка Україною не дуже довга. Знаю що сьогодні вранці вони рушили з Франківська в сторону Яремчі, Далі до румунського кордону, через Румунію в Болгарію і в Стамбул. Зі стабмулу вони полетять в Узбекістан.
Ось мапа http://www.ouestef.net/wp-content/uploads/2011/03/Mapsmall.png
В них в певних місцях перельоти і поїзд, бо було важко зробити візи, або дуже малий термін (.
chrishoneybee 17:28 – 05/04/11
Коли читаєш таке-во-во, то зразу думаєш “йомайо, яка ж я забита і нецікава і тяжка на підйом людина..” :lol:
Чи то тіки я така? :)
Dyak 20:23 – 05/04/11
Думаю багато хто так думає
Dyak 20:23 – 05/04/11
маю на увазі про себе, не про тебе )))))
oktoberfest у вишиванках / Спогади матрасника 16:16 – 05/04/11
[…] марна справа. Але нам заканало що столик зайняли мої мюнхенські друзі. Саме так. Стефан і Анжела яких ми колись в себе […]
Чарівний сніг… / Спогади матрасника 14:11 – 05/04/11
[…] я в офісі і переписувався з велоколегою з Мюнхена, ну і він питає як там у вас погода, певно все […]