В неділю була дуже кльова погода, тому довго я не думав а вирішив відкрити ще один сезон. Думаю що з фотки зрозуміло який. Так, саме ровером я розсікав Львівськими просторами. Де кататись в таку погоду? Ну я і махнув туди, де день перед тим катався на борді. Кайзервальд, просто ідеальний для цього. Льоду там не було, сніг на стежках втоптаний, що не дає не радіти…
Хто відносно часто переглядає мій блог думаю знає, що лижний сезон я вже відкрив. Проте в суботу було відкриття ще одного сезону. На цей раз снігодошечного. Затягнув мене товариш mhlib на вул. Заньковецької, де ми взяли на прокат по снігодошці по 44 грн. 50 коп. за штуку. Далі посунули на Кайзервальд (то парк такий гламурний ві Львові), до витягу, який звичайно махав працювати, бо пузаті державні жаби махали щось робити для народу. Спуск був не очінь, так як сніг здертий, троха льоду, але був відрізок де було досить файно.
За вікном такий чудовий сніжок, так і хочеться вийти кудись погуляти, щоб половити язиком сніжинки (невже ви ніколи такого не робили….? :)))), покидатись сніжками …Недавні дні були досить сніжними, як вичитала в газеті, мудрі дядьки сказали, що це повязано з якоюсь теплою течією.
Чесно кажучи стало цікаво, що за речовина вкликає в мене, сподіваюсь і у вас, стільки позитиву. Декілька хвилин «гуглання» дали результати, вичитала, що сніг виникає коли мікроскопічні капельки води в хмарах притягуються до частинок пилюки і замерзають. Потім ці малесеньки частинки, падаючи вниз, «наберають вагу» шляхом конденсації на них вологи з повітря. Падаючи сніжинки піддаються впливу різних атмосферних явищ, в результаті чого регулярність кристалів руйнується і утворюються нові смішні форми.
Всього навсього останній день року. О 8-ій вечора, прогулвався вечірнім містом. Цікаво було те, що на дворі майже не було людей, окрім вже готових індивідуумів, які явно новий рік зустрічати не збирались. Але це додвавло чогось незвичного, бо в такий час, така кількість народу дуже незвична для львівських вулиць. Хочв згідно з законом збереження енергії, те сого бракувало на дворі з 7 до 11 години, з'явилося о 12. Так що все на своїх місцях.
На фото вулиця Словацького (перед головною поштою)
Сиділи і думали, чи є новий рік святом? Прийшов до висновку що для мене Новий Рік давно вже не свято, лише кілька додаткових вихідних, адже мене більшість речей повязаних з новим роком нервує. В місті натовпи п'яного бидла, пітарди, галімі феєрверки, ціни на ГК курортах шалені, і т.д. і т.п. Єдине шо мені ше подобається в цьому періоді це гарно прикрашена ялинка в хаті. Потім перелічили інші свята, і я зрозумів що в мене не лишилось жодного дня котрий я б вважав святом для себе, навіть мій День народження вже не свято. Невже це робота, рутина таке поробила. Для мене зараз свято це коли я займаюсь приємною мені справою, а не число в календарі. Чи є таке ше в когось, чи то я тіко такий неправильний?
Зима прийшла, давно такої не було, але вихід є.
Ото відсвяткували корпоратівчик вчора. Паті було в стилі Disco. Була група Ху4, всіх порвали. Голова болить, але погуділи знаменито :)
Передивлявся хфоткі, і знайшов ось цю чудову світлину. На ній ви бачите шалених роверистів, під час участі у велоквесті. Так, так і таке було. Є один такий товариш БілийЛис. І був в нього День Народження. Подарунком сам собі він і зробив цей велоквест. Вийшло дуже динамічно і захопливо. Думаю велоквесту у Львові жити у наступному сезоні. Доречі, фініш був на центральному залізничному вокзалі, де у камері схову були всілякі смаколики. Що ще цікаво, що БілийЛис пропав, потім з'явився, зробив квест і пропав. Певно танцює ;)
"А я люблю кататися на сноуборді,
Коли вітер по морді,
Коли морда по снігу,
А я їду швидше від бігу!
З гори – донизу
І тільки вітер в мармизу…"
(с) Тартак
Intro
Якось, в останні дні осені небесна канцелярія вирішила перевірити нас на готовність до лижного сезону. Насипали троха снігу, скрутили троха температуру, і чекали чи народ десь збереться. Народ також не пальцем роблений тому і підірвався.
На протязі останнього осіннього тижня, щодня витрачалось кілька годин на дзвінки, браузаня нету, та переговори по асі з перевізниками, учасниками, тур фірмами, житло власниками, укрзалізницями і т.д. Довго шукали оптимальний варіант до їзду. Знайшов Андрій перевізника який був готовий нас покатати. Житло спочатку було в Микуличині а потім перекочувало в Поляницю. Абонементами запасались як могли.
Також на протязі тижня склалось враження, що майже всі знайомі і не знайомі хто катається на сніжних причандалах, їде на Буковель, тому було страшно що буде багато народу.
А тепер про все потрошки.
