Сьогодні у групі Varta1 запостили запис ефіру з каналу Zello за 27 січня 2014 року. Це ті дні коли львів’яни стояли коло барикад які блокували внутрішні війська і беркут. В мене зразу в голові купа спогадів про ті дні. Вирішив заглянути в свій фотоархів, бо пам’ятаю що якось брав камеру на чергування а фоток здається не публікував. От вирішив опублікувати.
Якось кликнули мене колєги з роботи катнути матрасно по боржаві, а я взяв і погодився. Матрасно бо підйом пропонували підйомником а спуск у Воловець. Ще м так не їздив, але зважаючи, що то було 19те жовтня, світловий день короткий, і по хорошому то вже на лижах пора возитись, а не на роверАх, то це було дуже навіть цікаво. Зустрівся з колєгами я під мостом в Гукливому, а попрощався вже у Воловці на вокзалі. Але пост не про то, тобто про то, але про дещо інше. Десь кілька тижнів до того побачив я відяшку одної азіатки. Називалось воно Donut Selfie. То вирішив і я собі таке бублико чи то пак пончико селфі забабахати. А поки працюю над одною відяшкою важливою, треба було мені відволіктись, бо вже очі звикли, то вирішив швиденько і бубликоселфі змонтувати. Позирайте.
Хочу розповісти сьогодні про вулицю Грабовського у Львові. Ця вулиця мене хвилює тому що я там буваю як мінімум двічі на день, і завжди з дітьом. Так це вулиця де знаходиться садок в який воджу дитину. Але там була завжди одна проблема, всього один тротуар по правий бік вулиці, і той запаркований. Фото(з групи Дайте пройти) з верху якраз добре це ілюструє. Скільки я там пробував пояснювати людям що тут ходять люди з дітьми в дитячий садочок, і вони своїм металобрухтом заважають дуже і наражають на небезпеку, та марно. Під катом буде багато фоток…
Історія з приблизно того самого часу що й зараз, але трапилась рік тому. Серед знайомих татів в кого доці, був якийсь бум на будиночки для ляльок. В моєї малої теж виникло непереборне бажання мати такий будинок. Ну ми з дружиною, давай шукати хати по дитячих магазинах і сайтах. І були трохи розчаровані. На той момент було два варіанти пропозицій. Відверте китайське пластикове гімно, або супер дорогі варіанти з цінником в 250-300$. Я звісно доню дуже люблю і готовий їх хоч зірку з неба хоч в небо, але є здоровий глузд, який підказував що чергова забавка на пару тижнів максимум місяців, і ліпше я куплю за ті гроші велосипед. Тому було вирішено, робитиму сам той ляльковий будинок.
Погода зараз така дурацька, що нікуди не хочеться йти, то треба якось розважатись :). От і експериментуємо. Але треба бачу і меншого підключати.
Влітку, я вже вкотре навідувався з робочим візитом до Датського королівства. Чесно кажучи після кількох попередніх візитів в мене вже склалось певне враження про Данію і їхати не дуже хотілось. “Та тепер усе інакше” і відрядження було вже не в маленький Хернінг, а в друге за величиною місто Данії. Aarhus, читається як Орхус, місто на 260 000 жителів, і є найбільшим портом Данії. Якось мені так завжди виходило їздити в Данію на осінь, а цього разу було літо, і погода була дуже не звична як для Данії. Спека 26-29 градусів. Фотоапарата я в Данію вже не беру, зайвий вантаж, та і працюю я там. Зранку нема коли фоткати, а після роботи вже темно щось фоткати, якщо їдеш восени. А от влітку по іншому. Я трохи змінив своє ставлення до Данії, головне попасти в правильне місце в правильний час, і з правильними людьми)). Та цього разу хочу розповісти про велосипедну інфраструктуру Орхуса, на прохання одного львівського урбаніста. Я мав то зробити давно, надолужую.
За крайніх три роки, досить багато літав з львівського аеропорта, але кожного разу. не вдавалось зробити нормальних аерофото Львова. Як правило є три причини. Темно (ранні або пізні рейси), невдало сів або літак невдало розвертався, і немав при собі камери. Але на початку вересня, всі планети встали в ряд, і я дещо таки пофоткав.
Навіяно постом Сашка, і використано його скріншоти, я тільки з джаваскриптовим плагіном побавився. Можна тягати повзунок вліво і вправо.
Щоб подивитись треба перейти з рідера або головної в сам пост.
(…)
