Спогади
матрасника

Москва

Світлини

День 1-ий, Санкт-Петербург, Петергоф, Аврора
День 2-ий, Фонтанка, Ісакієвський собор, Адміралтійський сад, Двірцева площа, Спас на крові, Марсове поле
Ніч Біла, Розвідні мости, нічний Санкт – Петербург
День 3-ий, Петропавлівська фортеця, стрілка Василівського острова
День 4-ий, Пушкін, Військово-морський музей, Кунст-Камера

Троха затягнув з останьою частиною нашої відпустки.

Сталіца…

Москоу-сіті то вам не якесь село, ту панти сталічні. Сталічні панти відмітились ще до того як наш потяг Спб – Москва відчалив від пітерського перону. Коли ми зайшли в купе, на столі стояла водичка, кави-чаї, печенька, вафельки. На кожному посадочному місці були одноразові серветки, сухі/вологі, зубна паста/щітка, однразові тапочки червоні. На столі було кілька журнальчиків успішно окупованими пристаркуватою парою, яка також сиділа в купе. І ше не встигли поховати речі, як в купе прибіг офіціянт, і запропонував вибрати харч на вечір. Ми відмовлялись рівно до тих пір, поки він не сказав, що це входить в ціну квитка. Прикольно подумав я перекладаючи, харчі взяті в дорогу. Неприкольно, подумав я коли побачив в квитку скільки коштує цей додатковий сервіс. +500 рублів, а це приблизно 125 грн. Потяг відправлявся після 23 години, прибував о 5:30, тобто їде він 6 годин 30 хв, нафіг там ті харчі?.  Потім ми довго не могли лягти спати, хоча дуже хотіли, бо нам ніяк не несли того їдла. Та і їдло виявилось не саме хороше. Одним словом панти галімі.

Ранок, ми прибуваємо до столиці колишньої 1/6 частини світу. Нас зустрічає мій тато і везе на сніданок. Перекушуємо і йдемо гуляти. Чесно кажучи ми вже стільки разів були в тій Москві шо тепер ми більше розглядаємо її як шопінг. Там реально дуже вигідно закуплятись.

 І все таки ми вирішили спочатку погуляти. Куди ж йти як не до вождя. Як завжди, тролейбус, метро, і ми вже прогулюємося садом під кремлівськими стінами. Людей море, а особливо, китайців.

 Трішки посиділи на траві, схрумали по яблуку і пішли далі. Фонтани в них теж є хоча не стільки скільки в Пітері.

Далі йдемо топтати бруківку червоної площі. А тут скільки китайців. Було тут якихось 4 чорних кобіти, чорні в сенсі негрітоски.  І якісь селюхи попросили сфоткатися з найхудішою і найдовшою з них. Вона потішилась, але сфоткалась, наступні 50 метрів які вона йшла з нею фоткався кожен перехожий, особливо китайці. В кінці вона вже була недовольна і тікала звідти.

 Так гуляючи по полщі ми забрели на набережну. Троха посиділи на мості, і і пішли вздовж набережної.

 Наступного дня ми гуляли по арбату, цікава вуличка, я тут вже втретє, але цей раз був найцікавіший. Ми натрапили на місцевий гурт, з трьох смішних чувачків, які грали свої стьобні пісні на мелодії світових хітів. Дуже веселий концерт був.

 А ввечері ми пішли на дах 20 поверхового будинку пофоткати захід сонця. Пофоткали і домів. Потім була довга 24-годинна подорож додому, добре що наше купе було коло розетки і ми тупо дивились фільми час пройшов дуже швидко.

 Файно ми покатались….