Ось тут Роман збирає людей на допрем’єрний показ російського фільму “Шпигун” спеціально для блогерів Львова. Чудова нагода зустрітись з тими кого давно не бачив, або познайомитись з тими кого знаєш тільки віртуально. Ну і халява звичайно ж :). Ну нічо, подивлюсь фільм, скажу думку.
Якось Петро Нек в фейсбуці згадав про те на яких компах починав. І шось на мене така ностальгія найшла, почав згадувати, як це було в мене. І шось вирішив записати для себе. Колись буду читати і думати “цей допис на друк” і комп сам мені роздрукує все, а я вже показуватиму цей допис друзям дідкам з якими буду грати доміно в парку на стареньких айпедах чи гелексі табах.
Ось і минув другий рік, як наше життя змінилось кардинально. Минув цей рік ще швидше ніж перший. Ну і звичайно, що значно цікавіше пройшов цей рік. З одного боку сьогодні доці два роки, дрібничка в порівнянні з всесвітом. Але ж все відносне. Ці два роки мабуть націкавіші роки мого життя. Кожного дня коли я йду на роботу і доця складає мені в рюкзак обід, обнімає мене, цілує, каже я тебе люблю, і бережися, я розумію, це те заради чого існує людство. Ну тобто не заради того щоб обід в мене в рюкзаку був, а заради ось такого плану життя. Або коли пообіді доця телефонує мені в скайпі і питає, “Татку, ти вже пообідав?”. Ввечері я приходжу з роботи і чую як біжить малюк, кидається мені на руки і починає розповідати всі справи яка вона переробила за день. Малювала, ліпила, плавала, гуляла, танцювала, робила “щось цікаве”, і каже “кіді(ходи) бавитись”. Тоді забуваєш про… та про все забуваєш).
Доця росте, вчиться, і я вчуся з нею. Вчуся бігати з тазіком і не виронити з нього дитину і вчуся змінювати свої цінності. І з тим сподіваюся що стаю кращим. З днем народження доцю.
З.І. Шкода що всього не втиснеш в картинки і дві з половиною хвилини часу. Особливо важко зберегти в нуликах і одиничках найцінніше. А можливо воно тому і найцінніше що неможливо зберегти, а лише запам’ятати.
Хто тут давно то мабуть пам’ятає, чим я займався 2 роки тому. Це був мій перший мебльопроект, потім був другий. Такі шафки стиряні з каталогу ікеї і трохи модифіковані. Ще тоді в ті шафки планувалось ставити двері, та я не встиг доробити. Через 10 хв після того як я вкуртив останнього шурупа в готовий каркас шафи ми почали збиратися в пологовий будинок. Потім були зовсім інші пріоритети). Доця росте, стає більш самостійною. А шафки далі без дверей. Ну і речей в нас з того часу значно побільшало. От і назрівало. Требв робити більше меблів, і доробляти старі.
Вчора з кумом тягали дві години це все і не тільки з цеху в хату.
Такщо наступні 2 тижні, маю дитячу хлопчачу хабавку на вечори і вихідні. В дитинстві конструктор був улюбленою іграшкою.
З.І. А ще дещо накалхозив для відео. Але покажу вже пізніше, коли підтюнаю новий гаджет, і потестаю надворі.
Завдяки друзям я за більш як пів року зібрав собі новий велосипед для міста. Звичайно ж зібрав фікс. Причин кілька, відносно дешевий, мінімум обслуговування, мала імовірність крадіжки, простота. Збирав його більш як півроку, бо збирав пасивно, то там шось куплю то там. Але довго не міг купити раму, бо не дуже то і шукав. Аж раптом, усамко і кум мені зпрезентували на дн жовту раму, таку як я хотів. І відтоді я почав активніше збирати і зібрав за 2 місяці фікс. Збирав з того що було, або давали. Тобто не дуж придирався до запчастин, але фінальний результата вийшов аж занадто гламурний)). Ну нічо.
Поки складав фікс, знімав це все. Завдання ще те. За таких розкладів, толкои не знімаєш, толком не збираєш. Поки щось там крутиш, і походу переставляєш камеру, забуваєш шайьочку поставити, і знову крутиш. Складно, тре займатись чимось одним. Тим не меньше шось назнімав. Відео проект створився ще в листопаді, а закінчив я його тільки вчора. Ну ясно, що я не сидів над ним 2 місяці без перестанку, та все одно довго. Але тут ще таке, що намагався експерементувати, різні шняжки пробував, і це не те що там фільтри якісь накидав і т.д. то вже все серйозно. Вийшло може і не дуже, а місцями смішно і не в тєму, та з точки зору набутого досвіду дуже корисно. Ну вобщім дивіться.
під катом ще пару фот
Попередній допис був 13 грудня минулого року. Навіть зі святами вас не вітав. Не то шо я такий не вихований, просто якось все не до того було, то одне то друге. І фоткаю, і знімаю, ровери складаю, і ще чимось займаюсь. А на бложик якось останім часом не звертаю уваги. І хочеться, та все не до того. Правда, думаю, що це ще пов’язано з тим що я трохи зафейсбучився. Там якось простіше. Але то таке, є в мене одна ідея як оживити трохи блог. А поки що ось відяшка домашня. Хотів написати з крайнього матеріалу, а ні, вчора знову трохи назнімав))).
Отак от доця дбає про свого біг мена)…
Вирішив в неділю спонтанно так вибігти поексперементувати. Забіг на Високий замок. Давненько я там не був. Останій раз, ще коли Оксана вагітна була, водили ми по Львову американців з Солт лейк сіті, от і завели. Десь 2,5 року тому. Був там десь півтори години, змерз як цуцик. Ну але мав час подумати, на людей подивитись, та і взагалі побути сам з своїми думками. Ну і трохи познімав звичайно. Вийшло так собі, але сподіваюсь в ці картинки вдихну нове життя, тільки пізніше.
Давно вже шукаю і пробую різні сервіси “todo” списків. Нірізі, найуспішніший таки сервіс для мене був простий паперовий блокнот. І ось корпорація зла видає нам такий сервіс. Називається Schemer. Наразі він ще в беті і по інвайтам, але думаю що досягне успіху, незважаючи що останім часом багато гуглівських проектів позакривали. Але на то вона і корпорація зла, яка може собі дозволити пробувати. Я б назвав гугл Едісоном сучасності)). Думаю якби вони так не пробували, то і не були б корпорацією зла.
Ну але, очевидно, що пишу я не тому. То в принципі і не типово, щоб я писав тут про нові сервіси онлайн. А пишу тому що мені сподобався рекламний ролик, скімера. Ну і звичайно ж тим що там бандура. Дівіться.
Ну а я пішов тестити )))
З.і. знаю кому цей сервіс мав би сподобатись)))
Запропонував якось Алекс допомогти одним цікавим людям з досить таки нестандартною штукою. Потрібно було екранізувати лого. Я ж звичайно завжди радий щось познімати. Дуже часто я маю ідеї, і час ніби є, але завжди лінь довбана перемагає, а коли домовляєшся з людьми, а не тільки з собою, то свалу нема, і лінь лишається з носом. І назбиралась непогана знімальна група в 4 людини. Дуже мене пре так працювати. А працювали ми з 9тої вечора до 3тьої ночі. Руслан та Інна написали сценарій, та навіть намалювали сторіборди, що дуже круто. Я вже мав кількаразовий досвід працювати яко просто оператор в кількох групах, і скажу чесно, коли людина тебе кличе щось познімати як просто оператора, і від людини вимагається підготовка всього решта, то непідготовленість відбиває будь-яке бажання допомагати людині. Таке в мене також було. Так от Руслан та Інна, підготувались дуже ретельно. Мали 1,5 кілоВат світла, 8 рук, і 4 котячих лапи. В результаті маємо 3 відяшки. Відчуваю певне дежавю, бо від процесу отримав масу задоволення, а от від результату не дуже. Зате досвід набутий капітальний.
