Аж не віриться що літо почалось майже місцяь тому. І взагалі якесь таке відчуття складається що літо дуже швидко проходить. Виною тому мабть є прохолодний квітень і початок травня. А в мене стільки на літо планів було, а тут вже пів літа пройшло а я ще ніц не встиг. Ну тим не менше, це не заважає нам непогано проводити час.
В принципі цю фотку вже всі бачили мабуть. То ми так малювали. Радості було море, але найбільше подобалось мазати коліна свої. Може це тому що з початком спеки доня постійно гасає в легеньких колготах і постійно б’є коліна і ми мазали їх зеленкою. Коли ж ніби процес малювання закінчився почався процес виловлювання малюка щоб занести до вани, але вона тікала і поцілій хаті лишала свої кольорові сліди, ну і мама виглядала приблизно таксамо ).
Щось захопили мене ті вікенд проджекти. Але дуже вже воно мені імпонує, не дуже часто і не дуже рідко, раз в два тижні, якраз допомагає тримати тонус і не набридає. Нова тема Local Tour. Потрібно було зняти щось документально локальне, але і не забути про фан. Фан здається нам вдався більше ніж саме відео :). Знімав аби як, тяп ляп. На ратуші зробити статичний кадр без тряски зі штатива майже неможливо, коли хтось ходить все труситься, а якщо щей шкло 70-210 стоїть то взагалі, що і помітно по фото. Дивіться.
Збираюсь я зранку на роботу і отримую смс з номера з кодом +49, і текстом типу “Привіт, ми Тобіас і Елізабет, ми їдемо на велосипедах до Львова. В Румунії ми зустріли Стефана і Анжелу, і вони розповіли про тебе. Чи можемо зупинитись в тебе на одну ніч?”. Я звичайно не міг не допомогти колєгам по захопленню велоподорожами і відповів згодою. Відписав коли і де я їх можу зустріти, і поїхав на роботу. Під кінець робочого дня, я отримав смс, що вони гратимуть музику там то і там то. Це мене вже зацікавило.
Ось і закінчилось навчання у Арт школі Wiz-art. Протягом трьох місяців, двічі на тиждень, ми збирались і вчились що ж таке оте кіно. Було цікаво і важко. Нажаль власного проекту я не реалізував. Зате я зрозумів що сценарист з мене ніякий. Але оскільки кіно це командна робота, я зміг взяти участь у зйомках двох фільмів, у якості оператора. Один я відзняв повністю, а в іншому буквально кілька кадрів. В будь-якому випадку дівчата куратори арт школи дали розуміння що ж таке кіно, як воно робиться, познайомили з цікавими людьми, і надзвичайно надихнули. Сподіваюсь цього ентузіазму вистарчить на кілька проектів. А наразі ось один з фільмів до створення якого я трішки долучився (відзняв кілька кадрів). Режисер Ліля Тимошенко. Дивіться.
Псля першої спроби з українською писанкою взяти участь у weekend project від vimeo, я очікував наступні завдання. Та наступні завдання були чи то заскладні чи то я залінивий, і я ї пропустив. Про що дуже шкодую, бо теми були дуже цікаві. Перша була Magic cut – магічна обрізка чи як то сказати. Типу коли завдяки вмілій постановці кадру а потім стику різних кадріввиходили такі собі спецефекти, нагадало це мені плівочний монтаж. І доречі перемігла дуже кльова робота. Раджу переглянути. Наступне завдання взагалі було дуже цікаве. Тема фільм в стилі нуар. Це чорнобілі фільми з контрасним освітленням про шпигунів, вбивства, детективів і т.д. Я вже почав писати сценарій тим більше така локація як місто Львів дуже підходить для цього. Але мушу визнати що писака з мене ніякий. Тобто звіт про велоаодорож я можу написати, і ідеї в голові виникають, але подати щось придумане а не пережите мені тяжко. Так на фазі сценарію я і завис. Доречі переможець також показав дуже кльову роботу.
І це майже сталось! Виглядає на то що не просто так деякі люди витрачали свій вільний час на боротьбу за веломережу в місті. Хоч це тільки маленький кусочок, і тільки почали вони, та думаю на тому їм не дадуть зупинитись. Це своєрідний поштовх для ентузіазму який потроху загасав. Головне щоб ми вхопились за цей промінь сонця в похмурому небі і не відпускали, і дотиснудли до кінця можновладців. Я не берусь аналізувати чиї то заслуги, але думаю що принаймні ті спроби щось покращити які робили люди в Асоціації велосипедистів Львова таки можуть розраховувати на кілька відсотків внеску в те що ми бачимо на фото. Може ми і не дуже там когось напргали але були таким собі pain in the ass.
Трохи офіційніше я написав на сайті АВЛ. Вітати мабуть ще рано львівян. Але тихенько радіти вже можна).
Наступного вікенду(і навіть трішки раніше), у Львові в палаці мистецтв вкотре відбуватиметься фестиваль короткометражного кіно Wiz-Art 2011. Загалом має бути дуже цікаво. Окрім показів фільмів будуть всілякі майстер класи та Q&A сесії з європейськими режисерами. Також буде презентація арт школи де я проводив два вечори в тиждень протягом трьох місяців. І ця презентаія відбуватиметься в неділю після української частини програми. Запрошую всіх бажаючих і зацікавлених подивитись що таке арт школа, чим ми там займались і що з того вийшло. Нажаль свого проекту я не реалізував, але був оператором в одному фільмі, який має бути готовим до фестивалю. Так мабуть показуватимуть і те що не встигнуть люди зробити докінця.
А цього тижня я був оператором під час зйомок одного з промо роликів до фестиваля. Кльовий досвід. Класно знімати коли є велика команда.
Ідея була проста, щоб дівчата і жінки у максимально цивільному жіночому образі проїхались містом, іпоказали що це не тільки можливо але і не меньш зручно. В інтернеті можна знайти купу фоток датчанок, чи голандок, які в бізнес костюмах їдуть велосипедом на роботу. Але шукають ті фотки тільки одиниці. От українські дівчата і вирішили показати це українцям.
Хтось думає, знову Годовиця? Так, знову ))). За півтори роки я там 4тий раз. І мене туди манить не стільки руїни, скільки матрасність, близькість, та атмосфера маршруту. Дуже затишний коротки не напряжний маршрутик для всієї родини, з гарними краєвидами. І на цей раз це була сімейна покатулька. Мабуть я заголосно сказав “велоподорож”, адже це всього 30 км. Але це 30 км для жінки що не їздила майже два роки і маленької дівчинки яка тільки 4тири місяці тому почала ходити. Ох скільки ж ми подорожей планували на ці довгі травневі вихідні. Щоб бути подалі від того що твориться в місті, але погода постійно вносила свої корективи. І ось останій день вихідних, 9те травня. Хтось хоче махати прапорами, сидіти за столиками які так рясно як гриби повиростали в місті, і т.д., а ми хочемо кататись. От і поїхали.
Хоч думаю більшість вже знає та ще проінформую про таке дійство. Яке відбудеться 14 травня 2011 року. Дівчата в сукнях та і взагалі такому дівчачому і не велосипедному вбранні будуть їхати Львовом. З нашої родини одна пані точно поїде, може і друга поїде (якщо перша натренується її возити). А я то діло буду фотати/знімати. А детальніша інформація тутка
І це майже сталось! Виглядає на то що не просто так деякі люди витрачали свій вільний час на боротьбу за веломережу в місті. Хоч це тільки маленький кусочок, і тільки почали вони, та думаю на тому їм не дадуть зупинитись. Це своєрідний поштовх для ентузіазму який потроху загасав. Головне щоб ми вхопились за цей промінь сонця в похмурому небі і не відпускали, і дотиснудли до кінця можновладців. Я не берусь аналізувати чиї то заслуги, але думаю що принаймні ті спроби щось покращити які робили люди в Асоціації велосипедистів Львова таки можуть розраховувати на кілька відсотків внеску в те що ми бачимо на фото. Може ми і не дуже там когось напргали але були таким собі pain in the ass.
