Відбулось у Львові таке чудове дійство, в якому я збирався брати участь, але відсутність тренувань(знову хвороба, а потім відпустка) внесла свої корективи, то ж я просто вирішив пофоткати. Був на авто і тому мав змогу фотати з різних точок, але скажу що за фаворитами я на авто не встигав. То не лосі то якісь кіборги. Під катом ще трохи фоток, а весь альбом тут
Хочу розповісти вам про одну незвичну родину, яку зі мною звів сам всесвіт. З одного боку звичайна собі родина де є тато, мама і троє дітей, а з іншого боку зовсім незвичайна бо вирішили вони у вело подорож довжиною в 10 000 км, тривалістю 6ть місяців, з Бельгії в Китай. Отже знайомтесь тато Дітер, мама Шарлот, 10ти річна доця Юдітс, 7ми річний син Каміл, і 6ти річний син Жером. Ось таким складом вони їдуть по своєму маршруту. І мені було надзвичайно приємно зустріти цих простих і життєрадісних людей, дуже приємно з ними спілкуватись, і прийняти їх до себе на ніч.
Ну ось і минув третій рік експлуатації нашого фокусіка. Про попередні роки можна глянути статистику першого року і другого. Але циферки я підіб’ю всі в одну табличку щоб було видно прогрес чи регрес. Мушу сказати що хоч фокусік вже і на рік старший і на 14к більше проїхав та цього року він не приносив жодних проблем. Найгірше що було то згоріла лампа ближнього світла, але зважаючи на ресурс ламп Н7 то не дивно. Решта часу він дарував нам лише радість пересування. А пересувались цього року ми на ньому більше ніж попередні роки. Десь на 26% більше. Тобто цього року накатали ми на ньому 14 000 км що є приблизною річною нормою для середньостатистичної машини. Правда такий кілометраж вийшов завдяки відпусткам. 4 000 км літня відпустка на море в Хорватію, і ще 3 000 км ми накатали європами в кілька підходів. Тобто половина річного пробігу це відпустки. Непогано так. Всі цьогорічні витрати пов’язані лише з обов’язковими платежами, тобто заміна розхідників, діагностика перед довгою подорожжю, цивілка, страхівка для подорожей закордон, паркування, мийка, оплата автобанів, ну хоч і не обов’язкове та як на мене дуже допоміжне ШОЛОМКО КАСКО . Чесно кажучи я вже наважився міняти автомобіль, і навіть виставив його на продаж, а от зараз пишу що все було добре, і думаю а може і не варто… Хоча ні пора вже, бо все так не буде. Ну для любителів детальної статистики підкат :).
Я мабуть буду не самим оригінальним чувачком якщо скажу що цей стан погоди трохи вже піднапрягає. Тому така перша фотка :). Та щоб якось розважитись вирішив заглянути в свою цихрову фотопапочку і подивитись яким ж був цей день 3тього квітня минулих років. Відлік цифрофото починається в мене з 14 квітня 2004-ого року, але нажаль не у всі роки 3тє квітня було зазнимковане. Отже хронологічно. (…)
Хоч весна цього року не спішиться до нас, та сезоний набіг людей за порадами все одно очікувано великий, і навіть більший ніж попередні роки. А якщо точніше, кожного року, навесні, до мене звертається дуже багато людей за порадою стосовно купівлі велосипеду. Тому я вже давно думав про таку статейку, щоб просто кидати їм лінк а не розповідати про одне й те саме. Правда зразу попереджаю, що всі ці поради будуть базуватись лише на моєму досвіді, і досвіді моїх близьких, за якими мав змогу достатньо спостерігати. Відповідно ці поради можуть бути дуже суперечливими з різних точок зору. Також вони розраховані на тих хто про велосипеді нічого або майже нічого не знає, і відповідно ще велосипеду не має, і це буде перший велосипед. І не факт що мої поради підійдуть саме вам(дупу прикрив, відповідальність з себе зняв :) ).
Я є цілком середньостатистичний офісний хробак, з середньостатистичним зростом, і вагою. Спортивні досягнення в мене теж на рівні середньостатистичної людини, тобто такий собі агент Сміт як і всі. На велосипеді я їздю як у подорожі так і по місту по справам, на роботу, і т.д. Також катаю на велосипеді доньку в дитячому кріслі. Такщо запрошую до читання.
Класно мати скорочений робочий день тоді, коли в місті весняний сніжний колапс :). Знято 15того березня 2013 року.
Вже майже третина березня минула, а я ще не підбив підсумки лютого. Насправді причин чому так кілька. В останній день лютого я поїхав на два дні до столиці, на конференцію по роботі. Потім планував вже ж таки підбити підсумки, а по ходу ще планували з кумом провести сімейний 8-ми березневий вікенд в Польщі на лижах, але ж треба такому западлу статись, що в понеділок зранку захворіла мала, причому досить агресивні симптоми були, на вечір понеділка і Оксана захворіла, а у вівторок зранку вже на роботі і я відчув певні симптоми. А вже на вечір в мене було 39+ градусів температури. Це жесть ще та я вам скажу, в мене давненько такого не було, мабуть з дитинства. Температуру вдалось збити до 38,5 але це теж не дуже приємно. Я дві доби тупо спав, в мене ні на що не було сил. Все тіло крутило. І от тільки аж 9-того березня я почуваюсь більш-менш людиною. Про лижі звісно і мови не може бути. Ось такий от закон підлості. Мені деякі знайомі кажуть, щоб я їв вітаміни бо я щось останнім часом хворів багато і жорстко. Чесно кажучи й справді я за останні пів року хворів більше ніж за кілька років перед тим, і то як правило було пару днів не високої температури. А справа в тому що мала пішла в садок восени, і звідти носить нам всякі віруси з інших соціальних груп, от і маємо. Ну то таке, поточне. Ну що ж перейду до тих моїх планів.
Неждано-негадано ще один рік нашого нового життя минув. Вчора доці виповнилось три. А точніше як вона каже “Тгргргрииии”. Це досить важливий етап, адже три роки це вік коли дитина з малюка перетворюється в дівчинку/хлопчика. Тобто це робиться не конкретно по даті, але орієнтовно в цей час. І так цікаво коли все що читав в книжках відбувається в тебе на очах. Взагалі, зараз цікаво перечитувати свої враження після першого року, і другого. Цього ж року в нас відбулось багато всього. Мала почала кататись на двоколісному велосипеді, стала на лижі, пішла в садок. Після перегляду річної відяшки, Оксана сказала, що їй здавалось що цього року якось мало подій було, а виявляється він був шалено насиченим, настільки насиченим, що враження від нових подій просто перекривають старі. Відяшку ліпше дивитись в HD(пімпка в нижньому правому куті), бо якість дуже погана якщо не в HD.
За цей рік в доці з’явились нові друзі, вона вже оцінює людей не тільки на вигляд, але і за їхніми діями. З нею нереально цікаво розмовляти про все на світі, і власне хочеться слухати її висновки про деякі речі. Часом в неї абсолютно новий погляд, котрий відкриває і мені очі. А ще від сьогодні в нас починається знову новий етап, Оксана вертається на роботу після декретної відпустки, тому нам потрібно знову звикати до нового устрою життя. Хотілось би дуже багато ще написати, але лишу це для себе… А кожен тато в якого є доця і так мене зрозуміє.
Ну і ще трохи фоток під катом.
Цими вихідними пройшов у Львові перший львівський шведінг. Якщо коротко то шведінг це власна інтерпиратція якогось фільму. Як тільки побачив афішку то зразу захотів взяти участь. На сайті візарту, докладніше описані умови, але якщо коротко то вони такі. До 5ти хвилин, має бути розбита тарілка, фраза “У мене є один секрет”, в одному кадрі має бути одночасно 10ть людей, оригінальний саундтрек не може бути більшим за 30 сек, ніяких спецефектів, навіть тирти рахуються за спецефект, тому їх потрібно робити вручну. Всі правила. Все що не заборонено, дозволено. Був перелік з 50ти фільмів, але можна було виходити за рамки переліку. Під катом розповім як ми це робили.
Цієї неділі видалась можливість попасти на блогерсько-журналістський показ фільму “Звичайна справа”. Фільм на 100% зняти в Україні, і за українські державні гроші. Бюджет фільму 800000$. Чесно кажучи коли йшов на фільм то чомусь мав досить високі очікування від нього, а це погано, оскільки якщо десь трішки не дотягнули, то лишиться погане враження. Перед фільмом була годинна прес-конференція з головним актором, і я так зрозумів одним з директорів картини. Під катом мої враження від фльму.
