Як я і обіцяв, цього тижня я провів міні експеримент. В середу, 29 грудня, близько 9-ї години ранку я рахував автомобілі і кількість людей в середині. Мене можна було помітити на перехресті, вул. Словацького та вул. Коперника. Але мушу зізнатись, що стояв там я тільки 20 хв, змерз і втік. Але зрештою, результат я отримав. І думаю що він би не сильно відрізнявся, якби я стояв годину. Отже результати.
Взагальному я зробив кілька висновків. Зрештою про ці особливості я і так знав. Просто тепер їх формалізую.
– методика підрахунку має враховувати наступні особливості: маршрутки(я їх не рахував), таксі(я їх рахував як прості авто), службові авто(не рахував).
– підраховувати треба по цілому напрямку. Наприклад Сихів – Центр, на ключових перехрестях.
– це все розбивати на періоди по 10 хв. Від того багато залежить.
– пішоходи значно гірше себе поводять на дорозі ніж водії.
Ще б хотілось додати до останнього. Я майже не бачив випадків порушення з боку водіїв. Було кілька моментів коли не пропустили пішоходів, але я б сказав що там це було виправдано, оскільки загрожувало створити затор. Проте кожен другий пішохід, ліз під колеса, не дивився чи водій може загальмувати чи ні. Постійно порушували дві заборони з ПДД, пункт 4.14:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
Власне я став свідком ДТП, яке сталось в двох метрах від мене. Дідусь не дивлячись на дорогу тупо почав переходити вулицю Коперніка, водій що був найближче до діда, загальмував, наступний водій хоч і гальмував але повільно таки всунувся в зад першому. Дорога була дуже слизька. Дід навіть не відреагував, а пішов собі далі. Мабуть на радість обох водіїв, це все було без наслідків(принамі видимих), то вони за кілька хвилин і розїхались.
Зовсім я забув про фотки осінні і ось тепер відкопую. Знайшов продовження одного чудового жовтневого дня. Після відвідин замку поїхали ми за наводкою Алекса вирішив я заскочити на водоспад Скакало. Я чомусь не обтяжився забиванням координати в ДЖПС, тому питали місцевих (Чинадієвських), спочатку вони запевняли нас, що тут водоспаду немає, і відправляли нас на Шипіт. Але потім таки зізнались що є тут один. Пошук санаторію Водограй, за яким починається стежка до водоспаду. Розмова з добряче підатими охоронцем і завгоспом. І я паркуюсь на території бази, і починаємо йти в ліс. Вирішили що я зганяю розвідаю дорогу, а мої почидять кло потічку. Поки я ганяв(добіг аж до водоспаду :)), доця заснула.
Ось такий малюнок прийшов до мене крізь інтернети. Ці фотографії зроблені у Сан-Франциско і оригінал цього колажу був викладений користувачкою Natasha Lloyd на Flickr. Я його локалізував і тепер показую вам.
Думаю цей колаж просто чудово показує чому в багатьох містах проблеми з трафіком. Я впевнений що у Львові переважна більшість авт, як правило, везе лише водія. Наперед знаю, що є ті хто думає що в авто їде 5-ро чоловік. Нехай буде і їм потрібно 12 авт. На фото це три ряди, тобто також немало.
Відтак виникає потреба експерименту. Отже наступного тижня я проведу простий експеримент. Починаючи з 8:30 ранку, протягом однієї години, я рахуватиму автомобілі і кількість людей в них, на якомусь шляхопроводі. В ідеалі було б добре провести одночасно кілька таких експериментів в різних частинах міста. Тому якщо є бажаючі зголошуйтесь.
Їхав я на площу ринок, і думав, ну і дубак. А на дворі було -8. Чекали людей, але людей не було. Мабуть хтось подумав що дубак, та й не йшов, хтось забув, а хтось забив.
Цей тиждень дуже малючковий вийшов. Такі вони передсвяткові дні домашні…
Збори. Не знаю як нас ще не вигнали з тої Пузатої хати, з нашими віклі мітінгами. Але місце однозначно дуже залікове для зустрічей. Тихо тепло і в будні вечора повно місця. Взагалі думаю що працюємо плідно. Запустили сайт. Ще сируватий, але кожного дня він все кращий і кращий. ЛІнк ше не даю, зрештою хто захоче знайде, коли вже буде все готове то дам.
Були нещодавно в нас тімбілдінгові змагання з стрільби і перегони на картах. Стріляти фану рівно нуль, а от ганятись оце вже круть. Але чого я пишу про то? А того що попала до нас на тімбілдінг дівчина Женя з Криму. Попала зовсім випадково. Мала при собі фот і зняла файний ролик про наші покатушки. Дяки їй за це, вийшло як на мене заліково. Дивіться. Я там нумер 10.
Зовсім випадково надибав останню лекцію Randy Pausch, де він розповідає “останню лекцію”, яку він проводив для випускників університету Карнегі-Мелоун. Не пошкодуйте 10 хв. Воно того варте.
Взагальному я зробив кілька висновків. Зрештою про ці особливості я і так знав. Просто тепер їх формалізую.
