Як завжди закон підлості. БУдні дні чудова погода, тильки вихідні зразу дощ. А тут ще й такі довгі вихідні. І ось останій день вихідних, трохи сонця, хоч і трохи вітряно. Всі друзі і знайомі чимось зайняті, то по селах, то по магазинах, то хворі, то ше якась срака-мотика. То їдемо втрьох. Оскільки доця тільки починає велосипедствувати то далеко ще їхати не ризикуємо. На цей раз пікнік на кайзервальді. Тим більше Оксана приготувала смачний пиріг по рецепту Стефана.
Знайомтесь, це Стефан та Анджела. Він француз з польським корінням, вона британка з індіанською кров’ю, які до недавна проживали у Відні. Вони були простою парою як і більшість пар. І одного дня вони таки вирішили покинути все і поїхати на зустріч пригодам. На велосипедах. Покищо план доїхати до Нової зеландії, і рік часу. А далі буде видно. Доречі назва посту, то своєрідна назва їхньої подорожі.
… доньку на велосипед. Я про це мріяв з першого дня як взнав що внас буде дитина. І ось цього обливаного понеділка це сталось.
Ми катались всією поки що маленькою родиною. Хотіли трішки розширити геграфію, але були попереджені телефоним шпійоном про те що в центрі дуже обливаються то ми і не пхались. Намотали пару кіл парком франка, а потім поїхали в парк культури.
Є в Україні багато різних святкових традицій. І всі вони є світлими, і зрозумілими. Але наш народ не знаючи міри робить ті традиції не такими і світлими. Цьогоріч я мав нагоду спостерігати за однією традицією, яка мені з одного боку дуже подобається, хоч я і не знаю звідки і для чого вона, а з іншого боку вона настільки видозмінилась, що навіть не знаєш чи треба її. Така розвага є традиційною для всього карпатського регіону, і на Закарпатті і на Франківщині, і на Львівщині
Нещодавно моя дружина захопилась малюванням писанок, що звісно і не дивно, пасха на носі. А ще на vimeo.com є така річ як Weekend Project. Як правило в четвер, один з працівників vimeo, анонсує тему проекту на найближчі вихідні, з дедлайном вечір понеділка. Я вже кілька разів хотів щось зняти, але завжди виникали перешкоди. І ось знайшлась тема якої я не злякався )))). І цього разу це була тема Looking Closer. Всі кадри повинні були зняті в макро, але не просто набір макро футажів, а якась історія. В мене була іде в голові, і коли Оксана її також запропонувала, то вирішив її зняти. Оскільки мені до душі найбльше лежить документалістика, не хотів робити якоїсь ігрової історії, а зняти макро документалку, як робиться писанка. Досить слів.
Традиційно відкритий до критики :)
Чесно скажу, я довго чекав цього моменту. Чому незнаю, можливо тому що вважаю автомобіль трішки тягарем, хоч як правило досить таки приємним. Я досить довго противився тому щоб в нас з’являлось авто. І рідня мене постійно напрягала, чого я собі не куплю і т.д. Я ж бо знав що то і витрати додаткові, і мінінгіти всякі. І дружина мене всіляко в цьому підтримувала. Але через місяць як в нас з’явилась доця, я таки піддався на вмовляння рідні. S ось в нас з’явився фокусік. Автомобілю було 5 років на момент купівлі, і пробігу було 90000 км. Хоч є таке собі прислів’я “Якби не Опель, Форд би був найгіршою машиною”, та мені важко зрозуміти звідки воно взялось, можливо через недолугий недосервіс форда у Львові. Я нарікань на технічний стан немаю, хоч і були певні технічні проблеми. За рік, з непланованих запчастин я купив лише дві лямпки ближнього світла, погоріли.
Експерименти з кінокамерою почались ще тоді, до 30 років. Тоді пробували і зрозуміли силу монтажу, і пробували різні прийоми з камерою, як стопмоушн, всілякі накладання, хитрі ракурси, зйомку в русі, і т.д. Щось відпало, а щось прижилось і досі використовується.
Було в нас в кіношколі вже 5ть занять. Всі вони тривають від 3ох до 4ох годин. Але що цікаво я поки що від того дуже не змучуюсь. Тобто я після роботи прибігаю туди, сиджу тих кілька годин і йду додому, як правило в дуже піднесеному та бадьорому настрої. НАше навчання поділено на два напрямки. “Кіномайстерня” та “Історія кіно”. Власне хочу розповісти кілька цікавих речей які я дізнався на “Історії кіно”.
В цю суботу в нас на роботі відбувалась прекрасна подія TEDxSoftServeLviv. І чесно зізнаюсь що було набагато, набагато краще ніж я собі уявляв. Було дуже кльово. Оскільки TEDівські мувіки і івенти я переглядаю давно, важко було уявити, що можна цю атмосферу натхнення, ідей, і взагалі відчуття піднесення відтворити в такій депресивній останім часом Україні. І тут на тобі. Коротше кажучи, я ні хвильки не нудився. Хоча ні брешу, було, після обіду, коли вже наївся, то хотілось далі слухати доповідачів, але потрібно було чекати ще 20 хв.)))
фото: quartertofour.com
Отже було в нас вчора перше заняття в артшколі. 3 цікавих години, під час яких було мінімум флуду, а в основному корисна і цікава інформація. Спочатку було знайомство в стилі клубу АА. Цікаві люди там зібрались. Правда зі всієї групи, тільки я і ще одна дівчина закінчили навчання у ВНЗ, решта ще вчаться, в середньому 2-4 курс. Є одни школяр, 10тикласник, з блиском в очах. Таке відчуття що в нього ентузізму хватило б на зйомки аватару за час навчання :). Так що я вже знаю як це бути старічком :).
