Ось два ролика від наших операторів. Як це було )))
Як ви мабуть знаєте, час від часу, я провідую свою тещу в Закарпатті . Вихідні два тижні тому не відрізнялись від інших, окрім суспільно корисної роботи яка приносила мені задоволення, а родині користь. Чесно кажучи в голову закрадались думки покинути ІТ, і їхати в село працювати на землі, але думаю це скоро б мені набридло. А такі рідкі і не затяжні терапії просто в задоволення. Так ось цими вихідними ми збирали деякий врожай. Більшість того врожаю дуже смачна, і її можна вживати зразу після, а ще краще під час збору ))).
Так ось почали ми з смачної, достиглої, великої і соковитої малини. мммммм….
"Дорогою володів Любомирович"
Intro
Ото сиджу зара, а відчуття, що волосся на ногах рухається, як водорості десь там, глибоко на дні моря.
Значить вирішили ми з кумом десь повозитись нашими люмінівими кіньми (тре зав'язувати з таким формулюванням, бо до мене з гугла люди попадають по запиту про інтимні стосунки з цією копитною твариною )))). Ну так, як форма фізична наразі бажає кращого, вирішив, що поїдемо в Звенигород, там якраз проходив фестиваль "Захід". Ну що ж, накидано маршрутик не по трасі, домовились на 9єту ранку. 9єта ранку, дзвонить кум, каже ну шо їдемо, а я ввчері подивився програму фесту, і вона розпочиналась о 14:00, відповідно їхати сраня нема сенсу. Домовились на 2гу зустрітись на Пасічній.
Вчора, на роботі ми всі жадібно спостерігали за камерами на Буковелі. Ближче до вечора їхній сайт не витримав такої наруги. А сьогодні зранку я побачив за вікном це…
А каштан ще навіть не обсипав всіх сіоїх плодів і зеленого листя, а вже прикрило його білою пудрою.
А я вже поскоріше хочу морозу, бо їздити ровером на роботу в дощ не дуже приємно, а по снігу файно ровером возитись . А нарахунок гострити канти, то гомтрити їх нам не тре вони в нас гострі і так :). Хто пам'ятає, я минулий сезон закінчив не дуже вдало. Але ледве вилізши з гіпсу прикупив свіженькі абонементи на Буковель на сезон 09/10. Тепер нехай тіко запустять свої шарманки. Читав в них, що вони думають над тим щоб зробити катання з 6 ранку. Я б з радістю таке спробував. В 6 піднімаєшся нагору, возишся по освітлених трасах, що досить таки приємно. А потім десь на підйомнику зустрічаєш сонце. Ще катаєшсья кілька годин до 12, поки немає людей, і вйо домів. Також плануюцього року присвятити себе трохи більше борду, наробки вже давно є.
Ось такий, ностальгічєско-минулозимовий пост вийшов ))), кого намазати свіжим сніжком)))?
Ну що ж, змагання ми провели і провели успішно, єдиний негативний момент – це погода, яка нас дуже підганяла під час нагородження. Але і вона не змогла спортити такої імпрези. Народу трохи було, були люди з Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Камянця-Подільського, Моршина, Хуста та Ужгорода.
От вихідними їздили ми до Сваляви. Це вперше я туди їздив після 1 вересня. Ох і файно відпочили за два дні, хоча фізично не відпочивали. Але про це буде згодом ;), а зараз розповім про деякі свої спостереження.
Що ж особливого сталося після 1 вересня, що я про це згадав. Правильно, з'явилося море студентів, в яких просто океан не використаної енергії, яку немає куди дівати.
Чи то я вже такий старий, але мене дуже напрягають компанії які бухають, кричать на цілий вагон "в нас так весело", ходять по вагоні і виясняють діла, дзвонять по телефону і цілий вагон має знати "як в тебе діла, братішка, а ми тут атдихаєм", після того йти в тамбур співати "батько Бандера прийде…", і всякі футбольні кричалки, типу "Карпати чемпіон". Бурхливим фіналом було кричання прізвища футболіста на протязі 5 хв., у тамбурі вагону. Ой як весело.
Останім часом, трендом крутизни серед молодих мачо стало загравання до провідничок, як і по віку і по розмірах значно обігнали тих же молодих мачо. Круто казати їй що вона гарна, сексуальна, має гарну зачіску. Головне, що це мають бачити всі інші мачо і дівчатка, має бачити цілий вагон, а вищим пілотажем крутизни є вщіпнути цю провідницю, за "нижнє полушаріє мозга", себто дупу. Також дуже круто діставати літрові пляшки горілки і кричати, що вже взагалі тупе паліво, назву своєї групи. Як виявляється назва групи закінчується цифрою 11, що говрить, про те що ці дітки порушують не один а кілька законів, а ще той хто продав їм пальне теж не святий.
Потім дуже круто зустріти Сірьожу, духа мукачівки, і разом з ним ричати чорний бумєр. Є в тих стадах, дівчата симпатичні, котрі і так мабуть мають повно уваги з боку мачо, тому вони вперто ігнорують вливання в себе пального а замість цього сидять і хвацько спілкуються на різноманітні теми. Тут головне дістати мобілку, включити на всю міць якусь пісню, від якої динамік телефону хоче ригати, і видає лише шум подібний на музику. Навушники при цьому успішно висять на шиї, мабуть такі модні зараз прикраси. Цікавий нюанс, що не важливо, яка концентрація мобілок є на квадратний метрі, вони себе почувають комфортно чи то 2 чи 3 телефони грають. Також при цьому ритуалі дуже важливо направляти динамік телефону в бік слухачів за примусом. Інші ж навколишні пасажири, не чують своїх думок від цієї какафонії, і лише споглядають з під чола на цих гарних, але, мабуть природа дає щось одне, не дуже розумних дівчаток. Добре, що хоч залишки соціальності в них ще є і вони реагують на зауваження таких старих пердунів як я.
Як я вже казав гарні дівчата не реагують на бухло і мачів. А як же бути дівчаткам на любітєля? Дуже просто, бухати на рівні з мачями, кричати, хохотати, бити хлопців по дупі і отримувати зустрічні ляпаси, і вести себе дуже розкуто. Ну а що, свою порцію уваги від мачів вони отримують, от тіко питання чи якість тієї уваги така як вони хочуть, хоча на без риб'я, і рак риба.
Особливої уваги заслуговує Укрзалізниця. Театр починається з гардеробу, а проїзд Укрзалізницею з каси. Хорошим тоном деяких касирш, наприклад касирші Свальвського ЗД вокзалу, є не видавання решти, у розмірі 40 копійок при купівлі 2ох квитків, і 80 при купівлі одного. Дрібничка, навіть на трамвай не хватить, але ж питання не в тому щоб видати, а питання в тому що ніхто ніц не говорить, просто дають квитки і все. Після мого питання а де решта, касирка без жодного докору сумління каже що в неї немає копійок, тоді я дістаю свої копійки, так щоб решта була попаперова, і не довольним жестом отримую свою гривню. Кльово виходить, якщо по прикиду на око, на пероні було чоловік 50, то по 80 копійок з кожного то виходить 40 грн, знову ж таки дрібничка, але це тільки один потяг. Непоганий бізнєс.
Наступний пункт на порядку денному, це сервіс. Не важливо, чи ви їдете в третьому класі за 13 грн, першому за 18 грн, чи першому за 24 грн, в якому є бар і здається кондиціонер, руки помити після туалету, ви не зможете. Воду відключили за неуплату чи що? А і ще вам прийдеться затикати носа під час ваших власних брудних справ, бо гімняхи після міцного козака шо їв сраня горохову зупу, не вдалось нікому змити, води ж не є. Ой що там, а нова новина, що УЗ знову підвищила якість сервісу, а з ним і ціни, а гімняхи як лежали в унітазі так і лежать.
Ось такий в мене получився, негативно налаштований пост старого пердуна. Нічо нічо, все шо нас не вбиває робить нас сильнішими, і міцними струменями власної сечі (якої набирається чимало в наших міхурах, бо не хочеться йти в той жахливий туалет, але в решті решт сили природи беруть верх) ми змиємо козацькі гімняхи, ну а раз нема гімнях, то й нема проблеми. Яка гарна саморганізована система.
Також відкрився сайт змагань http://babikes.com/vulky/ , де є положення, реєстрація і інша інформація. Якщо ви бажаєте якось допомогти популяризувати велоспорт, мілості просім :). Наразі нам потрібно попіарити змагання, щоб долучилось як найбільше змагунів. Туму будемо дуже вдячні за будь-яку допомогу.
Ото в серпні катнулись ми на Боржаву. Звіт я чомусь не написав, але фотки є. І якось я про них забув, от зара набрів. Буду шось згадувати :). Згадуючи попередню вилазку ровером на Боржаву, я розумів, шо мені буде тєжко, але так хтів на той зелений горб шо мені було пофік. Зібралось нас багато але скільки вже й не пригадаю, хіба самі по фотках порахуєте :).
Думаю, що ви вже бачили слово Вульки , на цих сторінках . Це змагання у Вульківському лісі для велоаматорів. Але багато велоаматорів скаржились, що траса була їм не дуже цікава і задовга. Команда Babikes, або Бабайки, провела рефакторінг старої траси, в результаті чого народилась кардинально нова траса, довжиною в ~5 км, але яка включає в себе масу технічних елементів, а по мальовничості пейзажів які одною половиною ока встигає побачити велоаматор їй взагалі немає рівних на львівських просторах.
Отже 11 жовтня 2009 року, будуть проводитись велозмагання на новій трасі. Команда Бабайки запрошує всіх бажаючих до участі або споглядання. Глядачі на вело змаганнях грають дуже важливу роль, їм потрібно стукати в порожні пляшки і кричати "алє-алє-алє-алє". Змагання обіцяють бути дуже видовищними оскільки тех елементи змушуютьучасників до гарної їзди :).
А для затравочкі ось вам чудове Промо відео, яки ми зняли цими вихідними. Додивіться до кінця і зможете з мене поржати :)
А для тих кого зацікавило ось кілька лінків з інформацією.
Трек та графік висот
Обговорення
Положення – скоро буде.
